Глава 1.«Поцілунок Богині та новий старт» 

— Але навіщо я вам? — спантеличено запитала я богиню.

— У мене до тебе, Любо, є дуже цікава пропозиція, — промовила Феофана, підходячи до крайнього лівого дзеркала. — В одному з моїх світів, який зветься Тереян, у королівстві Тарієнт, є Академія бойової магії усіх стихій. Основних стихій чотири: вогонь, вода, земля та повітря. Також там навчаються маги-некроманти, менталісти, цілителі та бойові маги, які здатні підпорядкувати собі щонайменше дві стихії. І от в Академії навчається одна адептка на ім’я Любомиля. У майбутньому вона мала б відіграти ключову роль для всього королівства. Але як для майбутнього явного лідера вона надто малохольна, неврівноважена і чомусь має зовсім зламану волю, хоча це лише її перші життєві випробування.

Феофана злегка змахнула рукою. По поверхні дзеркала пішли легкі хвилі, і за кілька секунд на склі розгорнулася чітка трансляція, наче на екрані сучасного телевізора. Перед моїми очима з'явилася світла кімната з великим вікном. Уздовж стін стояло кілька ліжок, а на одному з них лежала молода дівчина. Придивившись ближче, я аж подих затамувала — я впізнала в ній себе, тільки значно молодшу!

— Як це можливо?! Це ж… це ж я!

— Ні, це Любомиля, — спокійно заперечила богиня. — Наразі вона перебуває під захистом цілющого кокона після невдалої практики на магічному полігоні. А тепер просто слухай і дивись.

Ми знову повернулися до дзеркального екрана. У кімнату якраз увійшли двоє чоловіків та жінка. Один із чоловіків був старшого віку, але аж ніяк не старим. Риси його обличчя здавалися гострими, ніби виточеними з цільного каменю, на скронях ледь проглядала шляхетна сивина, а коротке волосся мало насичений чорний колір.

А от другий чоловік… Ох, від одного погляду на нього моє серце спершу завмерло, а потім закалатало в грудях, мов скажене, збиваючись із ритму. Справжній чоловік моєї мрії! Високий, із неймовірно широкими плечима та довгим, аж до лопаток, розпущеним волоссям. Лише на скронях акуратно виділялися дві тоненькі косички.

На жінку, яка прийшла з ними, я навіть не звернула уваги. Щойно побачивши цього ставного красеня, я просто не могла відірвати від нього очей. «Боже, Любо, що з тобою коїться? Ти ж не юне наївне дівчисько, щоб отак западати на красенів!» — подумки вилаяла я себе, намагаючись вгамувати раптове хвилювання.

— Дивись уважно. Ось цей чоловік, — Феофана вказала на старшого, — ректор Академії, лорд Доріан ар Лініс. Він архімаг, бойовий маг трьох стихій. А той, молодший — декан бойового факультету, бойовий маг двох стихій, — лаконічно представила їх богиня. — А тепер тихо. Слухай.

— Мальвіє, що скажете? Який стан дівчини? — запитав ректор, суворо дивлячись на цілительку.

— Якщо чесно, Доріане, я нічого не розумію, — зітхнула жінка. — За всіма магічними та фізичними показниками вона мала вже давно прийти до тями. Для бойового мага, нехай і майбутнього, це поранення не було смертельним чи надто важким. Таке враження, що її душа просто виснажена випробуваннями і потихеньку витікає з тіла.

— Я теж не збагну, як таке взагалі могло статися, — різко відчеканив молодший декан, і від звуку його голосу по моїй шкірі побігли мурахи. — За всіма характеристиками на тренуванні вони зі Стівом мали однакову силу. Склалося стійке враження, що Любомиля навмисно виставила найпростіший щит, лише замаскувавши його під надійний дзеркальний.

На хвилину в кімнаті запала важка тиша. Кожен із присутніх занурився у власні невеселі думки.

— Мальвіє, які ваші прогнози? — порушив мовчанку ректор.

— Мої підрахунки невтішні. Як би банально це не звучало, але якщо дівчина сама не захоче жити протягом цієї доби, то ні наші зусилля, ні цей стримуючий кокон не зможуть її врятувати. Тіло просто згасне.

— Ну що ж... Тоді залишається сподіватися лише на милість наших Богів. Зі свого боку ми зробили все можливе, — констатував Доріан і першим попрямував до виходу з палати.

Екран у дзеркалі знову затягнувся туманом, і я розгублено повернулася до своєї супутниці.

— Феофано, але чого ти хочеш від мене? Від звичайної людини, яка ніколи в житті не стикалася з магією і читала про неї хіба що у фентезійних книжках?

— Розумієш, Любо, вище за мене стоїть лише сама Доля, — лагідно відповіла богиня. — А вона інколи любить погратися людськими душами, міняючи їх місцями. Ти — мужня, вольова, сильна та цілеспрямована жінка. Ти мала народитися саме в моєму світі. Саме тому твоє земне жіноче життя так і не склалося. Бо твоя справжня істинна пара перебуває там, у Тереяні. Це Максимільян ар Некій, декан бойового факультету Академії Усіх Стихій королівства Тарієнт. Дракон синіх гір. Ультрамарин.

— Ха!.. Ні... Та ні, що ти таке говориш?! — від несподіванки я аж істерично захихотіла, притискаючи долоні до щік. — Цього просто бути не може! Та ну ні, марення якесь!

— Любочко, заспокойся, — м’яко промовила Феофана. — Ця дівчинка й так відмучилася, давай відпустимо її на переродження. Від неї відвернулася власна родина, бо у вісімнадцять років вона так і не змогла здійснити оборот, а це була крайня межа для їхнього роду. А не зробила вона цього лише тому, що її внутрішня дракониця від народження прив'язана до твоєї душі, а не до її. Любомиля й так доклала колосальних зусиль, щоб просто вступити до цієї Академії. Зараз у неї зовсім немає бажання жити.

— Ну добре, припустимо, ми поміняємося, — я замислилася, намагаючись вгамувати вихор думок. — Але що я робитиму серед молоді з розумом зрілої жінки? І ще... цей Максимільян. Я не готова одразу поринати в романтичні стосунки. Він же мені тепер проходу не даватиме!