-50- Одкровення Рамони

Дір нарешті вибрався з замку, купив частування на ринку і рушив до занедби. Повітря столиці гуло від новин і чуток — усі тільки й говорили про майбутнє весілля імператора. Особливо жінки, які в чергах перемивали кістки леді Айрін Блеріс, називаючи її то чарівницею, то підступною спокусницею.

Побачивши Нормана, Дір полегшено зітхнув — товаришував із ним ще з дитинства.

«Отже, у темниці Ларс… Бідолашна Рамія!» — подумав найманець.

Спільники розповіли товаришеві все про пограбування скарбниці й показали артефакт. Дір же повідомив, що Ларс живий. Хоча тому, хто потрапляє в катівню Ксавія, залишається лише співчувати — кат був справжнім звіром.

— Діре, ти маєш якнайшвидше зв’язатися з Рамією. Треба діяти, — твердо проказав Гор.

— Та знаю… Кажуть, що зі злодіями, Ксавій не церемониться: лезо по горлу — і все. Ми навіть не здогадуємось, скільки часу залишилося в Ларса.

— То чого ти тут сидиш? Мухою лети в палац! — вигукнув Мак.

Заступивши на варту, Дір дізнався, що його побачення з Рамоною скасовано. У подробиці жінка не вдавалася — просто серед ночі мовчки покинула покої Рамії.

А Дір з напарником так і залишився чергувати в коридорі.

— Слухай, Діре, мені відлити треба, тож пильнуй, а я швидко, — пробурмотів той.

— Нема проблем, не поспішай, — відповів Дір, потай зрадівши.

Щойно напарник зник за поворотом, Дір хутко забіг до покоїв і покликав:

— Айрін? Айрін, ти спиш? Це я, Дір!

Найманиця почула знайомий голос, швидко вскочила з ліжка й вибігла у вітальню. Хотіла перевірити кімнату камеристки, але охоронець її зупинив:

— Її нема, кудись вийшла. Я на хвилинку, поки напарник у вбиральні. Норман живий, артефакт у нього, Ларса схопили — більше нічого не знаю.

— Я знаю, — Рамія заговорила швидко, але тихо. — Ларс живий, і в мене є ідея, як його витягти. Я напишу все нашим шифром і передам тобі листа. А тепер іди. 

Дір кивнув, але, вже відходячи, озирнувся й пошепки додав:

— Не знаю, чи це важливо, але Рамона була коханкою Ксавія. Чув, як він натякав, що не проти з нею ще раз… ну, ти зрозуміла.

— Як цікаво, — Рамія зловтішно посміхнулася.

Дір повернувся на пост саме вчасно — напарник з’явився за мить.

Минуло дві години. Рамона так і не повернулася, а Рамія тим часом закінчила писати. Склала листа, накинула халат і визирнула в коридор. Надала обличчю холодного, владного виразу й звернулася до Дірового напарника:

— Моя камеристка кудись зникла. Я потребую її послуг. Будьте ласкаві, знайдіть її й приведіть сюди!

Коли охоронець відійшов подалі, Рамія швидко передала Дірові складеного листа:

— Тут усе, що мені буде потрібно. Лише залишилося умовити Ксавія, щоб він нічого не запідозрив. Чекай на знак від мене. Якщо все вдасться — я кивну.

Дір просіяв і надійно сховав листа. Рамія ж зникла за дверима, погасила скрізь світло й зачаїлася в спальні, чекаючи на камеристку.

Рамона повернулася лише за годину. У темряві щось зачепила — воно дзенькнуло об підлогу.

— Псова мати! — вилаялася жінка й захихотіла.

Найманиця взяла світильник і вийшла їй назустріч.

— Що тут відбувається? — різко спитала, вдивляючись у постать служниці: зачіска розпатлана, макіяж розмазаний, губи припухлі, сукня не застібнута.

— Ой, не треба світити в очі, — нахабно промовила Рамона, обдаючи Рамію винним перегаром.

— Де ти була? Я тебе вже кілька годин чекаю! — розгнівалася найманиця.

— Ік… де я була? Де я була — там, де тебе нема! — п’яно промовила жінка й зареготала.

Рамона хотіла пройти до своєї кімнати, але Рамія перегородила їй дорогу.

— Я поскаржуся імператорові, і він тебе вишверне з палацу!

Камеристка ще дужче розсміялася:

— Ой, поскаржиться вона! Я не можу! Ха-ха-ха! Хотіла я б на це подивитися! Ха-ха-ха! Поки ти тут за нього заміж збираєшся, він спить зі мною! Ясно!

Рамія застигла, мов крижана статуя. Слухала, як служниця белькоче, хапаючись за живіт від сміху. Вона реготала, поки не закашлялася. Рамія налила в келих вина і простягнула їй. Та випила все до дна. Потім безцеремонно відштовхнула дівчину, взяла пляшку і вульгарно розвалилася на дивані.

— Чого витріщилася? — зловтішно запитала. І не дочекавшись відповіді продовжила:

— Це імператор на людях грубий, а зі мною наодинці — пристрасний і ніжний! А такі, як ти, приходять і йдуть! Ти що, думаєш, вискочиш за нього — і він увесь твій? Ні, дорогенька! Ти йому спадкоємця не народиш, я про це подбала давно! Вже від тієї вагітної дурепи, мабуть, одні кістки залишилися!

Служниця все плескала язиком і прикладалася до пляшки, доки остаточно не відрубилася.

Найманиця ще хвилину спостерігала за цим жалюгідним видовищем. Потім повільно вдихнула, пішла в спальню, одягнула елегантну сукню, зробила зачіску, підвела губи й очі. В дзеркалі дивилася вже не леді Айрін, а справжня Рамія — холодна, рішуча й небезпечна.

Вийшла з покоїв і твердо наказала охоронцям:

— Проведіть мене до імператора!

— У нас не було такого наказу, — нерішуче пробурмотів напарник Діра.

— Що ж, я сама дійду, — гордо відповіла вона.

— Але…

— У вас був наказ мене тут утримувати?

— Ні, — вигукнув Дір.

— От і добре. До мого повернення, щоб те непорозуміння, що звалося моєю камеристкою, зникло з моїх покоїв. І покличте служницю — хай прибере й провітрить.