-47- Після сніданку

Зранку Дір уже знав, що схопили одного із злочинців, які зухвало пробралися до імператорської скарбниці. Але кого саме — Ларса чи Нормана — найманець не мав жодного уявлення. Розпитувати він не наважувався, адже ситуація залишалася напруженою й крихкою, як натягнута струна.

Дір вичікував слушної миті, аби вислизнути з замку й помчати до своїх, але нагода все не траплялася. Через численних поранених і загиблих йому докинули понаднормову варту. А ще треба було бодай трохи часу викроїти для Рамони.
Камеристка ставала до нього дедалі прихильнішою, відгукувалася на його увагу й пестощі. Та попри це, вона, мов цербер, пильно стерегла Рамію — передати бодай якусь вісточку дівчині було неможливо. Так минув день і ще одна тривожна ніч.

Рамія спала неспокійно. Її мучили кошмари — то вона блукала темним лабіринтом, не знаходячи виходу, то чула голос Ларса, який благав про допомогу, то боролася з чудовиськами, що мали голову Ксавія.
Прокинулася найманиця розбитою й спустошеною. Щоб бодай трохи заспокоїти себе, вона наказала Рамоні підігріти воду у невеликому басейні купальні покійної імператриці.

Одягнувши тонку коротку сорочку, Рамія з полегшенням занурилася у теплу воду. Трохи поплавала, намагаючись очистити думки, а потім лягла на поверхню, заплющила очі й розслабилася. Її довге волосся розтікалося темним шовком по плесу.

Ксавій безшумно зайшов до купальні. Попри власний пригнічений стан, він не зміг не замилуватися своєю нареченою. Така гарна, ніжна, тендітна… Мокра сорочка, що облягала її тіло, не залишала місця уяві.
Імператор відчув, як у ньому прокидається дике бажання — роздягтися, пірнути до неї й володіти нею, поки не втамує спрагу. Та він зціпив зуби, пригадуючи настанови лікаря, й зусиллям волі приборкав хіть.
А що, коли злодій не збрехав на допиті? Якщо ця дівчина й справді не та, за кого себе видає? Але ж артефакти не помиляються — один показав, що у неї тече сильна драконівська кров, інший підтвердив, що вона вагітна імператорським спадкоємцем.

Зітхнувши, Ксавій вийшов з купальні та розмістився у вітальні, де Рамона саме сервірувала стіл до сніданку.
— Я снідатиму разом із леді Айрін, додай ще один прибор, — наказав імператор і зручно вмостився на дивані.

Він уважно спостерігав, як Рамона метушиться, розставляючи посуд. Колишня коханка змінилася: виглядала свіжішою, немов помолодшала років на десять. Її волосся було зібране у грайливу зачіску, що личила їй надзвичайно. Скромна, але елегантна сукня підкреслювала струнку фігуру й гармоніювала з кольором очей. Підфарбовані вії тремтіли, на вустах блукала мрійлива усмішка.

Невже я не помилився, і в неї справді є коханець? — ревнива думка царапнула свідомість імператора. А може, просто для мене старається? Дізналася, що я одружуюсь, і вирішила знову спокусити?

— Гарно виглядаєш, — промовив Ксавій, затримуючи погляд на її грудях.
Рамона збентежено опустила очі, не знаючи, що відповісти.
Імператор перехопив її руку, стиснув і рвучко потягнув ближче.
— Сьогодні вночі чекаю тебе в своїх покоях, — прошепотів він.
— Але ж я маю бути тут… — зніяковіло прошепотіла камеристка, розуміючи, що побачення з її охоронцем доведеться відкласти.
— Ти не чула, що я наказав? — різко кинув Ксавій, притягуючи її ще ближче, так, що вона ледь не впала йому на коліна.
— Чула, Ваша Величносте… вибачте, я обов’язково прийду, — покірно відповіла жінка.
— От і чудово, — хижо посміхнувся імператор, — а тепер йди й пришвидши мою наречену — я зголоднів.

Рамона на тремтячих ногах, розтираючи зап’ясток, кинулася до купальні.

Рамія вийшла до Ксавія лише за півгодини. Вона здавалася зовсім юною у простій, але елегантній сукні. Її ще вологе хвилясте волосся струменіло по плечах і спині. Ксавій зловив себе на думці, що хоче захистити Айрін від усього світу — такою беззахисною вона виглядала. Ледь хитнувши головою, він прогнав цей рожевий туман.

— Доброго ранку, Ваша Величносте, — промовила Рамія, присідаючи в легкому реверансі. — Щаслива бачити Вас сьогодні.
Ксавій підвівся, поцілував їй руку й допоміг сісти за стіл. Не втримався — торкнувся губами жилки на її шиї.
— Останнім часом я приділяв тобі надто мало уваги, — промуркотів він, злегка прикусуючи її вухо. — Вирішив виправитися.
Рамія кокетливо розсміялася, удаючи, що їй приємні його пестощі.
— Це так мило! Тоді давайте снідати — Ваш кухар готує божественно!

Служки кинулися обслуговувати вінценосця й майбутню імператрицю.

Після сніданку Ксавій не поспішав іти. Йому треба було поговорити з нареченою, але він вагався, як почати. Лікар наполегливо радив уникати стресів, проте якщо вона невинна — то причин для тривоги немає.

Імператор дав знак усім залишити покої. Коли Рамона та служниці вийшли, він налив собі вина, зробив ковток і пильно глянув на Рамію.
Вона схилила голову на бік, посміхнулася кутиками губ і завмерла в очікуванні.

— Учора вночі двоє злодюг проникли до скарбниці, — почав Ксавій, уважно стежачи за її реакцією. — Одного схопили, а інший утік підземним тунелем, який обвалився. Навряд чи він вижив.
Посмішка зникла з обличчя Рамії. В її очах з’явилася іскра цікавості й обурення.
— О! Це ж, мабуть, сама Свята Прамати втрутилася! Імператорська скарбниця — святе місце! — пафосно вигукнула дівчина, притискаючи долоні до грудей.
— Так, але ці поганці поклали чимало моїх людей, — холодно відповів Ксавій. — І знаєш, що вони хотіли вкрасти?
Рамія промовчала — питання було риторичним.
— Діамантове весільне намисто, — вимовив імператор.
— Ох! — видихнула Рамія. — Навіщо воно їм?
— Як розповів спійманий злодій — щоб подарувати справжній леді Айрін… а не самозванці, яка намагається зайняти її місце!