-45- План

Кілька днів потому

Відбір офіційно завершився. Усі претендентки, крім Рамії, повернулися до своїх батьків.

Весілля леді Айрін та імператора Ксавія було призначене на кінець березня. Імператорські гінці вже доставили запрошення кожному благородному родові з проханням обов’язково з’явитися на урочисте свято.

Столиця Амарканда готувалася до події, про яку говоритимуть ще довго. Вулиці прикрашали золотими стрічками й висаджували весняні квіти з імператорської оранжереї. Щоранку лунав передзвін карильйонів, а повітря наповнилося ароматом майбутнього свята. Всі були в очікуванні грандіозного дійства. На вулицях, ринках, у тавернах — тільки й мови було, що імператор Ксавій одружується на племінниці Каяни та Ахтанія. Мешканцям і гостям столиці кортіло бодай краєм ока побачити наречену й хоч трішки долучитися до події десятиліття. Люди сміялися, сперечалися, а хтось ворожив на кавовій гущі — їм було цікаво чи зміниться тепер життя імперії на краще?

У занедбі спільники пожвавлено обговорювали новини, які приніс Дір, та подальший план дій, оскільки підпільний ювелір вже виготовив дублікат імператорського персня.

Ларс, Норман та інші найманці схилилися над картами підземель замку. Вони прораховували, як краще дістатися до скарбниці.

Ксавій, передбачливо, віддав розпорядження посилити охорону сховища, а також збільшити кількість патрулів, що прочісували ліс.

Найманці здійснили кілька вилазок, перевіряючи таємні ходи.

Ситуація ставала дедалі небезпечнішою: деякі проходи замурували, біля інших чатували охоронці. Варта стояла як біля входів, так і біля виходів — це підтвердив Дір, адже його товариші по службі в казармі не раз жалілися, що мусять цілу зміну стирчати у клятих підземеллях.

Спільники пропрацьовували різні варіанти, але всі вони були надто ризикованими.

— Є ще один хід, — задумливо промовив Ларс. — Його немає на цих картах, бо від нього відмовилися ще століття тому.

— Чому? — поцікавився Гор.

Ларс узяв олівець і провів криву лінію.

— Він починається далеко за лісом і проходить під річкою. Через постійний, хоч і повільний, рух пливунів ось у цій ділянці, — чоловік обвів місце колом, — можливе руйнування. І тоді ми можемо опинитися в смертельній пастці.

— Так, може, там уже все давно обсипалося, — зауважив Мак.

— Минулого літа я був там із двома будівельниками. На диво, прохід зберігся в непоганому стані. Хлопці провели деякі роботи, але відтоді минуло вже більше ніж пів року...

— Давайте ще раз обмізкуємо, — запропонував Норман. — Якщо скористаємося цим тунелем, то без перешкод оминаємо ліс, напханий вартовими, і опиняємося...

— Ось тут, — Ларс поставив хрест на карті. — Тут вихід. До скарбниці залишиться лише один рівень. Якщо вийдемо непомітно, є шанс, що охоронці не встигнуть підняти тривогу.

— Діре, ти часом не знаєш, як часто змінюється варта? — поцікавився Норман.

— На жаль, ні. Про це ніхто не патякає.

— Може, знову тобі піти з Лолою до таверни? Нехай покопирсається в мізках охоронців.

Дір почухав потилицю.

— Тут проблема. Нам заборонили відвідувати будь-які заклади. Та й узагалі обмежили вихід у місто до початку весілля.

— Чому? — здивовано запитав Ян. — Ти ж приходиш до нас?

— Не знаю. Я, завдяки Рамоні, на особливому рахунку, тому можу залишати замок. До вартових не маю жодного стосунку.

— Гарну пасію ти собі підібрав. Хоч красива? — кепкуючи, запитав Мак.

— Жінок не обговорюю. Але для спільної справи я б і на будь-яку погодився.

— Ач, який!

— Рамона працювала камеристкою в моєї матері, — між іншим промовив Ларс.

— Ого, то скільки ж їй років? — не вгавав Мак і, підморгнувши Дірові, додав:

— Хоча, витримане вино цінніше за молоде, так, друже? Туманить голову?

— Так, досить теревені розводити, — втрутився Гор. — Що ми маємо? Небезпечний прохід, мінімум вартових і відсутність інформації про зміну караулу. Коли вирушаємо, Ларсе?

— Думаю, тягнути не варто. Вранці треба, не привертаючи уваги, вибратися з міста, дістатися до маєтку Скорика, там озброїмося, візьмемо коней і вночі вирушимо до тунелю.

Зі мною до скарбниці піде Норман. Гор і Мак чекатимуть разом із кіньми біля входу, а Ян залишиться з Лолою тут. Якщо все вдасться — повернемося до маєтку Скорика. Відпочинемо й почнемо підготовку до звільнення Рамії.

— А якщо щось піде не так? — запитав Ян.

— Сподіватимемося на краще, але діятимемо за обставинами.

***

Дякую, що читаєте, коментуєте, ставите вподобайки і зірочки! Мирного неба Вам.