-43.1- Перевірка на артефакті

Випроводивши Ксавія, Рамія сподівалася залишитися наодинці й усе обміркувати, але до спальні відразу зайшла Рамона. Камеристка сіла на стілець і вп’ялася поглядом у її обличчя. Найманиці залишалося тільки вдавати, що вона спить. Для вірогідності вона повернулася спиною до наглядачки й поринула у свої думки:

«Потрібно якось позбутися Рамони! Але як? Тепер же зв’язок із Діром втрачено. Як бути в курсі подій? З цією цербершою неможливо буде й кроку ступити. Як там Ларс? Дістав уже артефакт?»

Так вона й лежала, поки не почула, як хтось прочинив двері спальні.
Рамона підскочила зі стільця й завзято доповіла:
— О, Ваша Величносте! А леді не спить, так і не заснула!

Рамія очманіла: «Ах ти ж стукачка, хамка нікчемна! Помітила, що я прикидаюся, і бігцем донесла! Ну все, тепер молись, щоб Ксавій тебе замінив за моїм проханням, бо інакше підеш на лікарняний!»
У середині найманиці кипіла лють, але зовні… Вона сонно повернулася, підвелася на подушках, мило подивилася на імператора й прощебетала:
— О, Ваша Величносте, рада вас знову бачити! Як чудово, що ви знайшли час мене провідати.

На цих словах вона протягнула йому правицю для поцілунку. Перстень із червоними діамантами спіймав сонячний промінь і заграв усіма барвами. Рамона, побачивши імператорську обручку, важко ковтнула слину. «Переді мною — майбутня імператриця!» — промайнуло в голові служниці.

Ксавій підійшов до Рамії, граційно поцілував руку й присів на край ліжка.

Рамія помітила, що імператор не просто так з’явився, і швидко перехопила ініціативу. Вона повернула голову до Рамони й невдоволено, в аристократичній манері, звернулася до наглядачки:
— Рамоно, ваша поведінка неприйнятна! Чому ви дозволили собі кричати? Ви служниця чи торговка швидкопсувним товаром? І взагалі, вам хтось давав слово?

Поки камеристка хапала ротом повітря, червоніючи плямами, Рамія почала жалітися Ксавію:

— Уявляєте, Ваша Величносте, вона прийшла, сіла на стілець і вп’ялася в мене своїм колючим поглядом. Я її не запрошувала до своєї спальні, і тим більше не пропонувала сісти! Але думаю: новенька, неграмотна. Пожалію невдаху, потім навчу. Відвернулася, бо це ж неприємно! Навіть у в’язниці в’язням більше простору! І от ледве задрімала, а вона як крикне! Хіба ж так можна?!

Рамії стало себе так шкода, що вона заплакала й притулилася до імператорського плеча.

— Пішла геть звідси! — гаркнув Ксавій до служниці.

Рамона ніби отримала ляпаса. Вона хотіла щось сказати у своє виправдання, але імператор суворо поглянув і кивком голови показав їй напрямок.

Служниця, в розпачі, миттю вилетіла зі спальні, закриваючи рукою обличчя.

Почувши, що наглядачка нарешті зникла, Рамія, не виходячи з ролі, проскиглила:

— Не щастить мені з камеристками! — і, витерши сльози, з надією додала: — Може, візьму якусь молоду дівчину? Я б завтра цим зайнялася.

— Так, як скажеш, серденько, але Рамона залишиться. Думаю, вона зробить відповідні висновки й буде чемною.

— Але…

— Залишиться, доки ти не навчиш усьому нову камеристку, — з посмішкою промовив Ксавій.

«Трясця!» — вилаялася про себе найманиця й засмучено відкинулася на подушки.

Від зміни настрою коханої Ксавій трохи розгубився: «Може, дійсно відіслати Рамону? Чим би дитя не тішилося, аби не плакало…»

— Кхм! Я чого прийшов? Здається, лікар розгадав, чому ти так довго спала.

— І що? Я ж уже не сплю, — пробубніла Рамія.

— Тобі не цікаво?

— Ні! — буркнула дівчина, переплітаючи руки на грудях.

— Він припускає, що ти вагітна.

— Щооо?! — здивовано вигукнула Рамія, округливши очі.

— От бачиш, а кажеш — не цікаво, — тихо засміявся Ксавій. — Дивись, що в мене є!

І лише тепер Рамія помітила, що Ксавій приніс із собою скриньку. Він благоговійно відкрив кришку й дістав звідти величезний рубін у формі анатомічного серця.

— Що це? — захоплено запитала дівчина, не відриваючи погляду від дивовижної штуковини.

— Прадавній артефакт — «Серце дракона». Лікар має теорію, що ми можемо взяти краплю твоєї крові й перевірити, чи ти вагітна спадкоємцем імперії.

У Рамії в горлі раптом пересохло. Вона почала лихоманливо рахувати дні. З Ксавієм вона «була» п’ять днів тому. Звісно, між ними нічого не було, але імператор думає інакше. А з Ларсом? Двічі за цей місяць — перед відбором і за добу до «ночі» з імператором. Якщо виявиться, що вона справді вагітна, то різниця в часі невелика…

— Я не знаю, пройшло всього п’ять днів… — збентежено промовила Рамія.

— Не хвилюйся, кохана, я сам хвилююся. Просто спробуємо — а там як буде. Це ніяк не вплине на мою любов до тебе! То що, ти згодна? — запитав імператор і вийняв артефакт зі скрині.

— Так, — прошепотіла найманиця. — Але я боюся.

Вона тривожно поглянула на нареченого. Ксавій відчув себе всемогутнім, ладним на все, щоб захистити свою тендітну квіточку. Він підсунувся ближче, обійняв Рамію за плечі й узяв її руку.

— Ось дивись, береш пальчик і кладеш сюди. Тисни.

— Ой! — від несподіванки вигукнула дівчина, спостерігаючи, як краплі крові стікають у виямку на артефакті.

— Нічого не трапилося, — сумно констатувала найманиця.

Ксавій узяв її пошкоджений пальчик і облизав. Його погляд потемнів, він зачаровано подивився на губи Рамії. Бажання охопило його з такою силою, що аж зривало дах.

І Рамія зрозуміла — цього разу їй не відвертітися. Вона вже шукала привід, щоб відмовитись, як раптом з артефакту вилетів сніп світла — такий яскравий, що обоє прикрили очі.

«Серце» розкрилося: частинки закрутилися, утворюючи квітку лотоса, а світло все лилося й лилося, переливаючись усім спектром кольорів.

— О-о-о… — благоговійно прошепотіли наречені.