-41- Новини

— Чому вона спить до сих пір?! — кричав Ксавій, хапаючи Юаля за горло.

— Я не-не знаю, відпустіть, — хрипів той у відповідь.

Імператор схаменувся і відштовхнув від себе лікаря. 

— Три дні вже минуло! Три кляті дні! — прогарчав він.

— Я перечитав всі свої книги, але в них немає такого випадку, але можливо … 

— Що?!

— Можливо, в імператорській бібліотеці серед древніх книг я щось знайду? — несміливо запропонував лікар.

— То чого ти мнувся до цього часу, не міг відразу сказати?! Ходімо!

Ксавій з лікарем вийшли з кабінету вінценосця і пішли до західної вежі. Саме там зберігалися древні рукописи і перші надруковані книги.

Відкривши двері до бібліотеки своїм перснем, Ксавій наказав лікареві:

— Не вийдеш звідси, поки не знайдеш рішення, або поки леді Айрін не прокинеться!

Лікар налякано прошмигнув всередину і двері за ним захлопнулися.

— Раз в день приходитиму, запитуватиму про результати, — почув він голос Ксавія з того боку.

“Краще б тебе не чути і не бачити, душегуб проклятий!” — пробубнів Юаль, і вже гучніше добавив:

— Слухаюся і підкорююся! 

— Я все чув! — зловісно промовив Ксавій. — І якщо не знайдеш відповіді, то не тільки мене не чутимеш і не бачитимеш.

В Юаля душа ледь не вистрибнула з тіла. “Це ж треба, забув, про драконівський слух!”

Він притис вухо до дверей — відлуння кроків стихло.

— Що ж? Я ще живий, і це вже добре. З чого б почати? 

Ксавій спускався сходами і уявляв, як виколе нахабі очі і відріже вуха. Картина приємно зігрівала його чорне серце. Звісно сам він цього не робитиме, але результатом помилується.

Повертаючись до кабінету, Ксавій помітив секретаря, що біг прямісінько до нього. 

Рене зупинився, улесливо поклонився і промовив:

— Прибув перший шпигун, Ваше Величносте! Я осмілився розпорядитися, щоб його провели у ваш кабінет. Вибачте, якщо я щось зробив не так.

— Нарешті! І не підлизуй мені дупу, нудить! 

— Слухаюся і підкорююся! — випалив секретар і знову зігнувся в поклоні.

Спіймавши гнівний погляд імператора, він хутко випрямився.

— Я зрозумів!

— От і добре, ходімо послухаємо новини.

Шпигун приніс вісті від піщаного еміра щодо велінки на ім’я Аміна. Як виявилося, дівчина загинула декілька років тому — кинулася з високої башти в море.

— І чому вона це зробила? — поцікавився Ксавій.

— Подейкують, що закохалася в гостя еміра — принца Еріка Радимського і начебто почуття були взаємними. Емір як дізнався про зраду — наказав вбити принца. Сонного гостя засунули у велику бочку, засмолили і кинули в море. Течія понесла принца на підводні скелі — там він і згинув. А Аміні сказали, що принц поїхав, так як вдома на нього чекає наречена, от вона з горя і кинулася в море.

— Яка сумна історія! — геть не сумуючи, промовив Ксавій. — Тільки от Ерік Радимський живий живісінький, сидить в своїх Марішканах і зовсім не горює.

Того ж дня, прибув ще один шпигун. Він приніс вісті від земляних драконів. Як не допитувався, але ніхто не знав про дівчину на ім’я Айрін. Імператора порадувала ця новина, адже це ще раз підтверджує, що леді в яку він закохався і справді зникла Айрін Блеріс.

Залишившись наодинці зі своїм секретарем, Ксавій розсівся в своєму кріслі і задумливо погойдував вином в келиху.

— Скажи мені, Рене, чому гінці здалеку прибули, а ті що поїхали до Блерісів так і не з’явилися?

Секретар сів поруч, він ще ображався на імператора, але з іншого боку завдяки йому Кайлін стала на диво слухняною і нарешті стала його коханкою. Прямо, наче підмінили. Тому засунувши свою образу в глиб душі, він спокійно відповів:

— У мене дві версії: перша — вони вже не повернуться, а друга — не все так просто, тому хлопці затримуються. Але б я послав ще людей.

— От за що я тебе ціную, так за те, що наші думки сходяться! — задоволено промовив імператор, відпив з келиха і ліниво продовжив: 

— Я вже це зробив. Ще як велінка зникла. Можливо вона повернеться до Срібленців, там її і перехоплять. Бісове плем'я! Думаю, треба ще раз навідатися в їхні землі і на цей раз знайти і знищити всіх до останку!

— Цілком підтримую, вони небезпечні!

— Але це потім, а зараз мені б розібратися з тим, що ця велінка накоїла!

Ксавій піднявся з крісла і підійшов до вікна, вдивляючись у вечірні сутінки, що повільно спускалися на столицю.

Секретар зрозумів, що аудієнція закінчена, тихо покинув кабінет. Вдома на нього чекала слухняна іграшка.