-40- Обговорення

Рамія так і не змогла передати Дірові повідомлення щодо Лоли, так як вона не прокинулася до ранку.

Але найманець, звільнившись з чергування, сам попрямував до занедби, оскільки його друзі вже декілька днів там переховувалися. Він ні на мить не вірив, що велінка могла їх підставити. Дізнавшись якомого більше новин про переполох у палаці, Дір поспішав розповісти все спільникам. По дорозі забіг на ринок і прикупив пирогів з різною начинкою, а ще послухав місцеві плітки.

Ксавія в народі, м’яко кажучи, не любили, але найбільше люди скаржилися на свавілля шукачів, які безцеремонно вдералися до їхнього житла чи то виробничого приміщення і ні, щоб перевірити та піти, так вони обов'язково щось цупили. Хтось ховаючись, а хтось і у відкриту тягнув все, що сподобається. А найгарячішою новиною була та, що у мірошника пропала старша донька. Звинувачували шукачів, буцімто один з них задурив дівці голову. Люд все прибував і прибував на ринок, гудів, мов рій бджіл у вулику. Хтось вже підхопив історію мірошника і виявилося, що і в коваля донька зникла, а далі вже гомоніли, що дві, і що не в коваля, а у пічника. Словом, пішла брехня по селу.

Дір без перешкод та непоміченим добрався до занедби. Йшов в обхід через нетрі, адже мешканці халуп, що розкинулися поруч з ремісничим кварталом, ще зранку пішли жебрачити. А дехто так насвинячився на пожертву, що безпробудно спав.

Відкривши двері своїм ключем, Дір тихенько зайшов. 

В будинку віяло холодом. Через облави ніхто не ризикнув розтопити піч.

Як на замовлення, всі спільники зібралися разом. Невистачало тільки Рамії.

— Охо-хо! Хто прийшов! Бачу по сумці, що з не пустими руками! — вигукнув Гор, і піднявся, щоб обійняти друга.

— Так, пирогів купив, але бачу чаю сьогодні не буде, — промовив Дір, кидаючи полотняний мішок на стіл і сумно подивився в бік пустого казанка.

— Я тобі скажу більше, друже, тут і в шинок всією компанією краще не ходити — не спокійно в місті, — зауважив Норман.

— А все чому!? Бо ця відьма — вигукнув Мак, тицьнувши пальцем в Лолу, — щось начудувала!

— Гей, легше, Маку! Підбирай слова! — перебив його Ян.

— Ага і тебе причарувала, он на цирлах перед нею ходиш з ночі. 

— А твоє, яке діло?

— А таке!..

— Так годі собачитися, беріть пироги! Поснідаємо, а потім з усім розберемося! — вигукнув Ларс і почав діставати з сумки частування.

Декілька хвилин жували мовчки, кожен з нетерпінням чекав на новини, адже Лола до пуття  нічого не розповіла. Але Дір цього не знав, тож доїдаючи окраєць, промовив:

— Рамія так і не прийшла до тями. Лікар розводить руками, а імператор просидів всю ніч біля її ліжка. Охоронники розказували, що Ксавій грозився тебе знайти, Лоло, і голими руками роздерти на шматки!

І що тут почалося! Мак вигукував “Відьма!". Гор хижо блиснув очима в її бік. Ян інстиктивно прикрив собою велінку. Норман так різко схопився з стільця, що той гепнувся об підлогу. Чоловік скелею навис над дівчиною:

— Що ти зробила з Рамією, поясни вже, нарешті!

І тільки Ларс сидів і жодна емоція не проскочила на його обличчі. Він засунув руку в полотняний мішок і дістав останній пирожок.

— Хтось ще буде?! — показав він знахідку присутнім. — Ні? От і добре!

З апетитом він відкусив пів пирожка і почав інтенсивно жувати.

— М-м-м, з капустою! Дір, наступного разу купуй більше, я не наївся, — пробубнів Ларс і запхав до рота залишок.

Німа сцена, — всі ошелешено дивилися на Ларса. 

Заволодівши увагою, Ларс повільно прожував останній шматок, запив водою і впявся поглядом в Лолу.

— А тепер, я хочу почути все від початку і до кінця.

Велінка дивилася на нього, мов кролик на удава, ковтнувши слину, вона почала:

— Це була ідея Рамії, вона вирішила, що мені загрожує небезпека і придумала, як зробити так, щоб я втекла, і ніхто б не подумав, що ми в змові. Я ментально наказала служницям заснути, а Рамія випила настоянку з оріксових ягід. Ви не подумайте, це не отрута. Вона мала міцно заснути на декілька годин, та так, щоб думали, що вона померла. Це зілля сповільнює серцебиття, що його важко прослухати. Я не знаю чому вона ще спить? Повірте! — налякано промовила велінка.

— Може ти пляшечки переплутала? — в’їдливо кинув Мак і злісно подивився на дівчину.

— Я ніколи нічого не плутаю! — наїжачилася Лола у відповідь.

— Маку, дійсно, припини! — вигукнув Ян.

— А що я? Роззуй очі! Мішок її бачив? Там прикрас, що можна два кораблі побудувати. Батька її ми врятували, от відьма прибарахлилася і сама вирішила втікти, а тут не пощастило — тебе зустріла! 

— Як раз пощастило! Ян врятував мене! — вигукнула ображена дівчина, стискаючи від обурення маленькі кулачки, — А ти Маку, ніяк не забудеш, як пробрався до мене в спальню зі своїми хтивими бажаннями і отримав прочухана! То ж дивися, я можу повторити!

— Ви чуєте, вона ще й мені погрожує, — крикнув найманець, а сам покрився червоними плямами від сорому і очі його забігали.

— Ми чуємо! — хором відповіли Гор з Діром.

— Це що за дурня? Маку? — грізно запитав Норман.

— Ну було таке, але я б не примушував, сподобалась вона мені, тоді… але зараз не подобається, — наче виправдовуючись додав він  глипнув на Яна, — Не по-до-ба-єть-ся! Не дивись на мене так!

— Вийдемо, Маку, поговоримо, — процідив крізь зуби Ян.

— Чого? Мені і тут добре! 

Ян різко встав і шарпнув Мака за комір.

— А я кажу треба поговорити, — і потягнув спільника в сусідню кімнату.

— А я кажу відьма! Вже розбрат між нами вчинила, — не вчухав найманець, поки Ян примушував його зайти за двері.

Що там далі було — невідомо. Але чоловіки повернулися швидко. Мак сів за стіл і ні пари з вуст, тільки винувато зиркав з-під лоба.

Ян обійняв Лолу за плечі і пригорнув до себе.

Спільники, мовби нічого не сталося, продовжили обговорення. Було вирішено чекати новин, і що можливо добре, що Рамія спить, так як Ксавій не буде до неї залицятися.