-38- Отруєння

Залишившись наодинці, Ксавій дістав зі сховку кайданки, що блокують ментальну магію і зловтішно всміхнувся. Ще раз перевірив в кишені штанів наявність артефакту, що захищає від ментального впливу і як хижак, що відчув легку здобич, швидкою ходою залишив кабінет. Охорона добросовісно чекала в коридорі переминаючись з ноги на ногу. Побачивши імператора, гвардійці враз підібралися і вишукувалися в потрібному порядку.

Ксавій не йшов, а летів, до покоїв леді Блеріс. Щоб там не було, але він обов’язково допитає камеристочку. Чим меншою ставала відстань, тим більше росла впевненість Ксавія у своїй правоті.

Біля дверей патрулювало четверо охоронців.

— Хто заходив, хто виходив? — грізно запитав імператор.

— Дві служниці зайшли, Ваше Величносте, одна з оберемком брудного одягу вийшла, — відрапортував найсміливіший.

Не стукаючи, Ксавій твердою рукою прочинив двері, окинув поглядом вітальню і завмер на місці.

Посеред кімнати лежала у спідньому дівчина, поруч інша служниця, але повністю одягнена. Біля столика на канапі, в неприродній позі він побачив Айрін. Зробивши знак гвардійцям, щоб перевірили апартаменти, сам кинувся до нареченої.

— Айрін! Айрін! Отямся! — вигукував Ксавій, ляскаючи дівчину по обличчю. Але та не подавала ознак життя. Імператор побачив на підлозі порожній келих в якому залишилося декілька рубінових крапель.

— Що ж ти випила, Айрін?! 

Він намагався прощупати пульс на дівочій шиї, але марно.

— Ваша Величносте! В апартаментах більше нікого немає, але здається леді пограбували, — промовив один з гвардійців, і показав порожні скриньки для прикрас.

— Камеристка! Десь повинна бути камеристка! — прокричав Ксавій, але вже сам знав відповідь, — Покличте хтось лікаря! Терміново!

Чоловік тремтячими пальцями розшнурував тугий корсет на сукні найманиці, намагаючись зробити штучне дихання і масаж серця.

Здавалося пройшла вічність, як до покоїв забіг імператорський лікар Юаль Морне. Це був довгов’язий чоловік, з сивою чуприною та не менш сивою довгою бородою. Його живі очі випромінювали доброту та мудрість. Лікар окинув оком кімнату, підбіг і присів біля першої служниці.

— Сюди, бовдуре, — гаркнув Ксавій. Пан Юаль зніяковіло підвівся і попрямував до імператора.

Оглянувши леді, він нарешті промовив:

— Жива, її організм бореться. Дозвольте, я огляну інших дівчат.

— Ні! Зроби все, щоб леді одужала! Я впевнений, що їй щось підсипали у вино.

— Як давно? — запитав лікар і знітився ще більше. Звісно, звідки імператор мав це знати,— Вибачте, Ваше Величносте!

Лікар кинувся до свого шкіряного саквояжика і дістав пляшечку з коричнево-брудною рідиною. Привідкривши губи Рамії він влив їй в рот увесь вміст. Декілька хвилин нічого не відбувалося, а потім тілом дівчини пробігли судоми і її знудило прямо на штані Ксавія. Вона моторошно застогнала і знову відключилася. Лікар ще раз поміряв пульс і задоволено причмокнув.

— Буде жити! Але потрібен час на відновлення. 

Незважаючи на свій вигляд, Ксавій взяв Рамію на руки і поніс у ліжко.

Лікар тим часом обстежив служниць.

— Вони міцно сплять, Ваша Величносте, — доповів він і полегшено зітхнув, що обійшлося без смертей.

— Розбудіть і допитайте, — наказав Ксавій охоронцям.

— Боюся, це неможливо, — втрутився лікар. — Їхній сон неприродний. Втрутившись, ми можемо пошкодити дівчатам мозок.

— Бійся! Ніхто не забороняє! — недбало кинув лікарю Ксавій і визвірився до гвардійців: — Чого встали як вкопані, не чули наказу!

Як не намагалися чоловіки розбудити служниць, але ті не піддавалися.

— Клята менталістка! Псової матері донька! — вилаявся Ксавій і схопився за голову.

Потім схаменувся і озвіріло вигукнув: 

— Знайти! Землю рийте, але знайдіть цю погану дівку! Вона не могла відійти далеко. Задійте собак, хай візьмуть слід! 

Через декілька хвилин прибули шукачі. Вони дали понюхати собакам речі Лоли і ті миттю кинулися з кімнат до Зимового саду. Там між екзотичних кущів знайшлася корзина з білизною і вбрання служниці.

Собаки гавкали на ледь прочинене вікно, що вело на аварійну терасу. Шукачі привідкрили фрамугу і полізли надвір разом з собаками. Тварини, взявши слід, зірвалися з місця і побігли вглиб парку. Різко зупинилися біля паркану і люто загарчали. Було зрозуміло, що біглянка перелізла на ту сторону. Шукачі на мить розгубилися: йти в обхід — це довго, та і слід можна втратити. 

Було вирішено перелазити разом з собаками. Останнім не дуже сподобалася така ідея, тож шукачі суттєво замешкалися.

Опинившись в лісі, собаки знову потягли за собою людей, впевнено направляючись на південь. Але очевидно боги були не на боці Ксавія. Прогримів грім, і мов з відра, полився рясний дощ, змиваючи сліди і ховаючи велінку від переслідування.

Собаки ще який час йшли по сліду. Діставшись до багатого кварталу Маракену вони остаточно заплуталися і винувато подивилися на своїх господарів.

Шукачі озирнулися навкруги і вирішили перевірити всі будинки, а насамперед маєток Блерісів.