-36- Обшук

Ксавій повернувся до кабінету, налив собі келих вина і сів у своє улюблене крісло. Два його тхори відразу підбігли до господаря і почали лащитися. Чоловік радо пестив собак. Це заспокоювало. Опанувавши розбрат в думках, імператор приготовився чекати.

Першими прибули до Ксавія начальники гвардії та таємної канцелярії.

Вони привіталися, улесливо вклонилися вінценосцю, і не розгинаючи спини, чекали на розпорядження. Імператор перейшов відразу до справи.

— Мені потрібно, щоб ваші найбільш досвідчені люди перевернули вверх дном міський будинок мого секретаря і все що здалося їм підозрілим принесли мені, — наказав імператор, — У вас година! Не більше! Виконуйте!

— Так, Ваша Величносте! — одноголосно промовили підлеглі і хутко ретирувалися, подумки прикидаючи, як вкластися в такий короткий термін.

Невдовзі до кабінету зайшов секретар. 

Він шанобливо схилив голову перед Ксавієм і задав звичне запитання:

— Чим можу прислужитися моєму імператору?

Рене хотів підійти, щоб при нагоді сісти в крісло навпроти Ксавія, але якесь тривожне відчуття його заставило стояти на місці і очікувати розпоряджень.

Ксавій помітивши вагання свого донедавна вірного помічника, скинув ліву брову і хмикнув.

— Проходь, Рене, не соромся, сідай, — промовив імператор і вказав на крісло навпроти.

Секретар, силою волі переставляючи ватні ноги, з тривожною посмішкою на обличчі, виконав прохання.

— Я весь сама увага, — підкреслив він свою готовність виконати будь що.

— Отже, Рене, я повірив тобі на слово і з леді Айрін пройшов до її апартаментів. — Касій підкресленно зробив паузу, скануючи поглядом співрозмовника, — І яке моє було здивування побачити там її камеристку, яка божиться, що не покидала кімнати з учорашнього вечора, що на це скажеш?

Секретар побілів, мов полотно. Здається він забув як дихати, а його серце — як битися.

Кліпнувши здивовано очима, Рене Декар спохватився, вскочив з крісла і впав перед Ксавієм на коліна, обхвативши його ноги.

— Змилуйтесь, Ваша Величносте, але я клянуся своїм життям перед всіма богами, що сказав правду.

Він приник лобом додолу і боявся піднятися. 

Ксавій спостерігаючи цю картину, зловісно всміхнувся. Не довго думаючи, він звільнив одну ногу з обіймів секретаря і поставив її йому на спину.

— Ох, Рене, Рене! Ти тільки що натякнув, що я не маю вірити власним очам?!

Спина секретаря затремтіла.

— Ні, благаю, не вважайте так! Я лише сказав про те, що бачив, — мямлив чиновник.

Раптом він отримав удар ногою по ребрах і скорцюбившись відкотився в сторону, хапаючи ротом повітря.

— Ти мене не чув?! — гнівно викрикнув імператор, продовжуючи гамселити свого поплічника, — Камеристка на місці! Нічого не зникло! Навіщо ти брешеш!? Хочеш, згнити у підземеллі?!

— Ні-ні, благаю, я сказав правду, — пересилюючи нестерпний біль, простогнав Рене, вмиваючись кров’ю.

Спустивши пар, Ксавій трохи заспокоївся. Він сів в крісло, відпив вина і задумливо дивився на тіло, що корчилочя на підлозі. В якийсь час йому ця картина набридла і він гидливо промовив: 

— Піди, вмий пику і повертайся, я з тобою ще не закінчив.

Рене ледь підвівся і, хилячись на одну сторону, пошкандибав до ванної кімнати.

Тим часом в двері кабінету несміливо постукали.

— Заходьте, — гаркнув Ксавій.

Весь в милі, захекано зайшов начальник гвардії.

— Дозвольте доповісти, Ваша Величносте! — браво вигукнув і схилився в поклоні.

— Що там у вас? Швидко доповідай і без реверансів! — нетерпляче наказав імператор.

Начальник гвардії випрямився і заговорив скоромовкою:

— Весь будинок перетрусили: не знайшли ні грошей, ні коштовностей, ніяких записників і тим паче документів. Але… — тут гвардієць зам’явся.

— Що, але?! — грізно запитав Ксавій, нутром відчуваючи підступ.

— Ми знайшли дівчину… і привели сюди… вона в коридорі… — начальник гвардії підбирав слова, не знаючи чи варто відразу сказати імператорові, що то його колишня фаворитка.

— Цікаво! — пробубнів вінценосець, погладжуючи підборіддя, і вже більш голосно наказав. — Приведи її!

Начальник гвардії шмигнув за двері і повернувся з дівчиною. Вона вгнула голову, закриваючи скуйовдженим волоссям обличчя. Її значно пошкоджена сукня вкрилася засохлими плямами крові. 

Саме в цей час, тримаючись за ребра повернувся секретар. Він тільки глянув на Кайлу і відразу похолов, ноги ніби приросли до підлоги.

Ксавій краєм ока помітив збентеження Рене і в два кроки підійшов до дівчини. Відкинув з її обличчя волосся і не приховуючи подиву вигукнув:

— Кайлін!

Колишня фаворитка вимучено подивилися у вічі своєму коханцю.