-35- Мара

Лола вискочила з-за столу і шанобливо присіла в низькому реверансі.

— Ваша Величносте, Леді Айрін, — промовила чемно, опустивши очі додолу.

— Що ви тут робите!? — гаркнув імператор, і сам здивувався своєму запитанню.

— Я? Я тут живу, — збентежено відповіла велінка, піднімаючись.

— Я бачу! Але годину тому, вас тут не було!

— Вибачте, але це не так. Після того як ви наказали мені “сходити за нотами” я не покидала цієї кімнати, — впевнено промовила дівчина і сміливо подивилася у вічі Ксавію.

— Так! — втрутилася Рамія, демонструючи нетерпіння, — Оскільки я була права, ми сьогодні їдемо звідси. Лоло, збирай речі! Повертаємося додому!

Ксавій стояв, мов прибитий, тільки очі та напружені вилиці видавали його гнів. Він кинув погляд на дівчат, і прийнявши якесь йому відоме рішення, кинув фразу:

— Я не обіцяв вам цього, але, так, можете збирати речі! — він саркастично посміхнувся і важкою ходою вийшов з вітальні, гучно гепнувши дверима.

Змовниці від здивування завмерли і красномовно перезирнулися. Через декілька хвилин, Рамія виглянула в коридор щоб переконатися, що вінценосця і слід загув. Вона повернулася до кімнати і радісно вигукнула:

— Ура, вдалося! 

Лола не розділяла її захвату, втомлено потерла перенісся і опустилася на канапу.

Рамія помітила її хвилювання.

— Що? Що не так? — шепотом запитала.

— Я б не тішилася — поганець щось замислив. Додому ми точно не поїдемо.

Рамія здивовано поглянула на камеристку.

Сіла біля неї і ще тихіше запитала:

— Ти копирсалася в нього в голові? Але ж ти казала, що це небезпечно…

— Я поверхнево. Вночі, як “вкладала вас спати”, у штанях Ксавія знайшла і пошкодила амулет проти ментального впливу. Поганець весь час носить його з собою. 

— О?! Я хочу подробиць, як ти і казала зовсім нічого не пам'ятаю, — з лихоманливим блиском в очах попросила найманиця.

Лола їй розповіла все в деталях. Не оминула моменту, коли до їхніх покоїв зайшов секретар.

— То він таки тут був? — вигукнула занадто голосно Рамія, і прикрила рот рукою, схаменувшись.

— Звісно! Прийшов і сказав, що ти потребуєш моєї допомоги. Я кинулася до спальні підбирати тобі сукню, а він за мною. Скотина! Почекав, поки я повернуся і схопив за талію, сама здогадайся з якими намірами. Я вдала дурепку, зареготіла, і повернулася до нього… фу, ну і тхне в нього з рота! Далі зробила те, що перше-ліпше спало на думку. Він пішов з непохитною впевненістю, що мене тут не було.

Рамія зачаровано слухала. А велінка продовжила:

— Пам’ятаєш історію Кайли, — найманиця кивнула, — Так от цей покидьок добрався до неї цієї ночі. Вона пручалася. Не отримавши свого, секретар її жорстоко побив. До втрати свідомості. А сьогодні вирішив побавитися зі мною. 

— Свята Прамати! — вигукнула Рамія. — Але тепер він дістане по заслузі. Імператор завдяки йому сьогодні виглядав повним дурнем. Думаю, що він не пробачить Декару такої ганьби.

— Та ти теж не на жарт раздраконила Ксавія, навіть не знаю добре це чи погано… — стурбовано промовила Лола, — В будь-якому разі треба пакувати сукні. Зараз викличу служниць, щоб допомогли.

Ксавій повертався до своїх апартаментів злий, як ніколи. Думки гули в голові, мов бджоли у вулику. Він не міг повірити, що Рене свідомо міг так підставитися. Щось не сходилося, та він сам бачив все на власні очі. “Треба ще раз допитати охоронців, секретаря, дочекатися гінців з новинами, закінчити цей відбір, а Айрін прибрати на певний час, нехай охолоне,” — планував імператор, але гнів все одно туманив мозок і шукав виходу назовні.

Він різко повернувся і гаркнув одному з  охоронців:

— Начальника гвардії, начальника таємної канцелярії і секретаря до мене! Хутко! Біля кімнат айри Блеріс — посилене патрулювання, — наказав іншому.

Охоронці розбіглися виконувати завдання. Ксавій залишився сам. Він в роздумах зайшов до своєї спальні. Кинув погляд на скуйовджене ліжко, яке ще не встигли прибрати, схопив заплямоване простирадло, скрутив і кинув до шафи. Знову намагався пригадати минулу ніч, але на моменті, коли він закинув дівчину на ліжко, спогади обриваються.

— Якась мара! Не інакше!