-33- Пробудження

Рамія почала прокидатися від того, що теплі долоні чуттєво мандрували її оголеною спиною. Перебуваючи у напівдрімоті, вона інстинктивно вигнулася і притулилася до чоловічого тіла, простогнавши від задоволення. Ларс, так вона подумала, осмілів і притиснув спиною до себе. Він цілував її потилицю і хрипко прошепотів:

— Ти прекрасна! 

“Стоп!” В мізках у Рамії наче щось вибухнуло. “Це не Ларс! Ларс має ще отримати на горіхи… і добряче! Тоді хто?”

Пам’ять підкинула вчорашній день та вечір — і все стало на свої місця. “Господи, Ксавій зараз лежить позаду неї його руки блукають її тілом! Як давно він прокинувся?”

Рамія відчула і почула шевеління — чоловік позаду неї привстав, щоб змінити положення.

“О, ні! Він намагається перелізти через мене, чи вилізти, а може подивитися чи я не сплю?”

Рамія боковим зором побачила обличчя Ксавія, яке почало схилятися над нею. Розхвилювавшись, вона різко викрутилася і щосили відштовхнула імператора. І поки той намагався втримати рівновагу, зіскочила з ліжка, смикнувши ковдру на себе, щоб закутатися. 

— Що?! Що відбувається!?! Чому я тут!?— перелякано прокричала дівчина, вчасно згадавши репліки та інтонації, які вона практикувала вчора з Лолою.

Ксавій мав щось сказати, але він мовчав. Просто відкинувся на подушку, зовсім не соромлячись свого оголеного тіла і здивовано глипав на неї. 

Повисла незручна пауза. Незручна для Рамії. Ксавій же насолоджувався моментом. 

Нічого не придумавши, найманиця, щодуху чкурнула зі спальні. Охоронець і бровою не повів, коли двері імператорських апартаментів прочинилися і з них вибігла леді, закутана в ковдру. 

Пробігши декілька метрів пустим коридором, Рамія почула голоси. Вони лунали за наступним поворотом. Ось-ось і її побачать у відверто непристойному вигляді. “Сором на весь світ! От буде що обговорювати найближчим часом!” Щоб заховатися, вона штовхнула перші ліпші двері. Вони піддалися. Найманиця заскочила до незнайомого приміщення, зачинила двері і притулилася вухом до дверного полотна. За спиною почулося люте гарчання собак.

— Рудко, Дейві! Фу! Місце! — скомандував смутно знайомий голос.

Собаки перестали гарчати, підійшли, понюхали ковдру, повиляли хвостами і відійшли.

Рамія повільно обернулася. Серед великої кімнати стояв секретар імператора Рене Декар і пильно дивився на неї. Потім криво усміхнувся і промовив:

— Цікаво! Вельми цікаво! Зустріч прямо таки несподівана. Прекрасна леді Айрін десь загубила свою сукню?

— Не десь, а у спальні імператора, але я думаю ви про це вже здогадалися, — зібравши рештки гордості твердо промовила найманиця. — Мені потрібна моя камеристка і нове вбрання, чи не могли б ви мені допомогти, пане Декаре? 

— Хм, звісно я вам допоможу, зачекайте тут. Якщо вам потрібно освіжитися, — секретар мазнув багатозначним поглядом по дівчині,  — Ванна та вбиральня в кінці кабінету, праворуч.

— Дякую!

— Нема за що!

Рене вийшов з кабінету, а Рамія залишилася в компанії тхорів, які вмостилися біля каміну і підозріло на неї зиркали, але агресії не проявляли.

Час потік повільно. Чи то просто найманиці так здавалося. Вона скористалася пропозицією секретаря і привела себе до ладу. Потім потинялася кабінетом, роздивилася портрет Ксавія, що був зображений у повний зріст, а біля його ніг тулилися тхори. Переглянула папери на столі, але крім незрозумілих їй нотаток, нічого цікавого не знайщла. Навіть вже думала, щоб покинути це місце.., коли двері прочинилися і зайшли три молоденькі служниці. Перша несла сукню, друга черевички і спідню білизну, а третя різне перукарське приладдя.

— Імператор чекає вас на сніданок, і наказав вас підготувати! — разом промовили служниці.

“Підготувати? Приготувати! І подати йому на таці! Трясця! Могла б і здогадатися, куди в першу чергу побіжить Декар!” — карталася найманиця. Та діватися було нікуди, вона одягнулася, дала себе причесати і, в компанії охоронців, які невідомо звідки з’явилися під кабінетом, повернулася до апартаментів імператора.

Дякую, що чекали, підтримали! Ви найкращі! Я вже з телефоном, тому зустрічатимося частіше.

Сподівалася, що все таки мені повернуть мого старенького друга, але ні. Тож чоловік подарував новий телефон і планшет на додачу, щоб я не втрачала свої книжки.