-32- План в дії

Ксавій відчувши в руках ніжне тіло дівчини, ще більше її забажав. Збудження розігнало кров і пульсувало в голові, потьмарюючи розум. Він чекав, коли це катування піснею закінчиться і камеристка піде по свої ноти. Здається вона чітко зрозуміла, що її тут не чекають. Затих останній акорд. Лола покинула рояль, зробила вишуканий реверанс і покинула апартаменти його величності. В коридорі вона зіткнулася з двома охоронцями.

Начепивши на обличчя милу посмішку, велінка звернулася до чоловіків. 

— Його величність попросив мене принести ноти для роялю, чи не могли б ви показати, як дійти до гостьового крила, бо я геть не запам’ятала дорогу.

Охоронці переглянулися, вони не могли удвох покинути пост, тому один з них зголосився провести дівчину, а інший залишився.

— І ще, імператор просив, щоб нікого його не турбував, — про всяк випадок зауважила велінка.

Чоловіки переглянулися, зрозумівши чим саме обумовлений цей наказ.

— Тоді, мила леді, нам прийдеться довго ходити коридорами, поки Його Величності знадобляться ваші ноти, — проговорив перший охоронець і хтиво розсміявся.

— Так, до ранку, — підтримав інший.

— До ранку, так до ранку, — погодилася Лола. — Ходімо.

Відійшовши на чималу відстань, Лола застосувала свій дар, і охоронець, якого звали Крепом, пішов блукати у віддалені кутки палацу. А велінка повернулася назад.

Тим часом Ксавій, не випускаючи Рамію з рук, кинувся її цілувати. Вона зніяковіла і сором'язливо уникала його цілунків, але достатньо мляво, що заохотило чоловіка продовжувати.

— Ні, ні, Ваше Величносте! Це непристойно! Зараз повернеться моя камеристка і … ні так не можна. Вона все розповість батькам! Це ж який сором!

Ксавій цілував шию дівчини, намагаючись однією рукою розстебнути корсет. А іншою притримував її за талію. 

Поміж цілунків він промугикав:

— Не повернеться твоя наглядачка, охорона не пропустить!

Зловивши привідкриті від подиву вуста дівчини, Ксавій впявся в них пристрасним поцілунком. Рамія цілувалася навмисно невміло, що ще більше розпаляло вінценосця. Він стогнав від нетерпіння і зривав застібки з її сукні. Корсет роз’їхався і лише тонка прозора сорочка прикривала дівочі принади. 

— Ти сьогодні станеш моєю! Я хочу тебе з першого погляду, сходжу з розуму, думаю весь час тільки про тебе! — п’янко шепотів імператор. Він підхопив найманицю на руки і поніс до спальні.

— Що ви робите, відпустіть! Це має статися тільки після весілля! — благала Рамія і несміливо била кулачком в груди Ксавія. 

Він хижо посміхався і дужче прижимав свою ношу до розпашілого тіла.

— Ні, моя люба, це станеться, коли я забажаю! Не бійся, тобі сподобається! 

Чоловік легенько кинув Рамію на широке ліжко і почав знімати з себе сорочку, раптом його погляд затуманився і він втрачаючи рівновагу без відчуттів повалився поряд з нею. Найманиця поштурхала Ксавія, полегшено видихнула і… відключилася.

Лола підійшла до охоронця, що залишився охороняти спокій імператора.

— Ну ось, я повернулася, — мило прощебетала вона.

— Занадто рано ви повернулися, леді, а де Креп?

— Який Креп? — запитала велінка, пильно вдивляючись чоловікові в очі.

— Не знаю, моя леді.

— Хто твоя господиня?

— Ви, моя леді!

— От і добре, а тепер ходімо зі мною.

Лола та її супутник знайшли Рамію та Ксавія у спальні. Вони спали глибоким сном.

— Допоможи мені їх роздягти і покласти під ковдру, — наказала вона. Охоронець одурманений чарами велінки підкорився.

Коли справу було зроблено, Лола дістала кинджал і зробила тонкі порізи на стегні найманиці — до ранку зникнуть. Перемазавши “коханців” кров’ю, вона зімітувала втрату цноти. Потім дістала сорочку найманиці і віддала охоронцю:

— Розірви навпіл! 

Чоловік виконав наказ і дивився пустим поглядом, як велінка робить зліпок з персня імператора. Закінчивши з цією справою, вона порозкидала речі Рамії по кімнаті. Те саме зробила з речами Ксавія, попередньо перевіривши кишені. В штанях вона знайшла атефакт захисту від ментального впливу. Покрутила його в руці, вивчаючи, а потім дістала кинджал і просунула лезо в потаємну шілину. Корпус артефакту піддався і відкрився. Лола витягла з нього важливі компоненти і сховала до своєї кишені. Захлопнула корпус і поклала артефакт на місце.

— Ходімо, нам тут більше немає чого робити.

Охоронець, мов вірний пес подріботів за нею.

В коридорі він зайняв свій пост. Лола потурбувалася, щоб чоловік забув все, що було після того, як Креп пішов її проводжати.  

Ларс з нетерпінням чекав камеристку. Весь цей час він намагався не думати про Рамію та свого дядька, адже хвилі ревнощів підкрадалися і стискали горло до судомного подиху. 

Коли нарешті двері прочинилися і велінка увійшла, Ларс геть зійшов на ні що. 

— Що там? Як Рамія? — кинувся він до дівчини.

— Хм, а я думала тебе тільки це хвилює!? — промовила Лола і дістала з кишені коробочку з відбитком.

Чоловік спритно вихопив зліпок з дівочих рук і недовірливо відкрив. Це був той самий перстень, який він пам’ятав на руці свого батька.

— То як Рамія — тепер не розказувати? — іронічно запитала велінка.

Ларс заховав відбиток за пазуху.

— Розповідай, я слухаю.

Дівчина подивилася на принца, важко зітхнула і промовила:

— Все з тобою ясно! Спить вона! І Ксавій спить. Зробили все як і домовлялися, а тепер я йду відпочивати. Сил геть нема. 

Лола розвернулася і демонстративно пішла до свого ліжка, скидаючи на ходу черевички на підборах.