Найманиця почула, як за Ларсом зачинилися двері. Тепер нарешті вона зможе дати волю своєму розпачеві. Хотілося плакати, кричати, тупотіти ногами, але багаторічна звичка стримувати такі емоції зіграла проти неї. Крик застряг у горлі, сльози не проливалися, а ноги наче прилипли до підлоги. Рамія як стала перед вікном, вдивляючись вдалину, так і вклякла перед ним.
— Гей! — Лола клацнула пальцями перед очима подруги, привертаючи до себе увагу.
Найманиця прокліпалася і відмерла.
— Ти думаєш надто гучно! Тому не сердься, бо я знову знаю, що коїться в твоїй голові. І скажу тобі, там не відрізнити грішне від праведного!
— Від цього не легше, — невдоволено пробуркотіла Рамія. — Як у Ларса все легко! А якщо Ксавій прокинеться і захоче продовження? Чи мені поміж ніг зацідити імператору за домагання? Особливо після того, як ми “вже зробили це”!.. Ларс мене не кохає! Хіба б нормальний чоловік на таке погодився?
Рамію прорвало, вона міряла кроками кімнату, заламуючи руки. ОбрАза лилася з її вуст.
— А хто казав, що Ларс нормальний?! Ти наче сама не знаєш? Та і ти теж з того ж тіста, що і він! Тому вас і притягло одне до одного, мов магнітом!
— Він підкладає мене під свого дядька! — люто взвилася Рамія.
— Він пропонує зіграти лише роль! — Лола стала на захист роботодавця. — Я бачила, що тобі вже знайоме амплуа фатальної жінки?! Чотири роки тому ти вдало пудрила мізки піщаному еміру!
Найманиця відволіклася від своїх переживань і переключилася на згадану камеристкою історію.
— Тоді Ларсу потрібні були креслення новітнього устаткування для шахт, а піщані дракони добре не цьому знаються. В мене було завдання: викрасти ескізи.
— Так! А ще одного разу домовлялася з Муракамським шейхом про низькі ціни на спеції та чай, вдаючи з себе посланницю Ксавія?!
Рамія розсміялася.
— О, той дідуган так вразився, що пропонував мені місце коханої дружини. Але до чого ти ведеш?
— А танець з принцем Еріком з Марішкан?! — продовжувала велінка, ігноруючи запитання.
— Лоло?! — грізно промовила найманиця.
— Ну гаразд! Я хочу, щоб ми зараз прийняли ванну, вибрали приголомшливі сукні, зробили прекрасні зачіски і обкрутили імператора навколо пальця! Я знаю, що нам це під силу! А Ларсу ти потім можеш сказати, що він козел і зацідити йому в пику! Він все одно відбиватися не буде, бо відчуває свою провину.
Рамія задумалася над словами велінки, але черв'ячок сумнів неприємно гриз мізки.
— Лоло, я боюся! Фліртувати на балах з якимось чоловіком і опинитися з ним в одному ліжку — це різні речі.
— Буде домагатися — вріж йому! — рішуче запропонувала велінка.
— Що? Ти серйозно? Це ж імператор!
— То й що? Ти прийшла повечеряти, пограти на фортепіано, поспівати, і ось… зранку прокидаєшся оголена, нічого не пам’ятаєш, потім розумієш, що втратила цноту… Звісно ти зла і розгублена… Тут і вбити можна в стані афекту… Перерізати горло, задушити ланцюгом, зламати шию…
— Е-е, стоп! Я його не вбиватиму! — Рамія заперечно замахала руками.
— Ой, пробач, я захопилася! Це мрії в голос, ненавиджу цю скотину! — прошипіла Лола, а потім спохватилася. — Треба нам ще раз все розпланувати, щоб було правдоподібно. Хай Його Жорстокість думає, що мізки йому відшибло від кохання!
#215 в Фентезі
#42 в Міське фентезі
#850 в Любовні романи
#226 в Любовне фентезі
Відредаговано: 09.11.2025