-26- Зустріч

Рамія скинула з себе халат, нічну сорочку та одягнула білизну. Швидко дістала з шафи вишукану повсякденну сукню з зеленого оксамиту і в тон їй черевички на низьких підборах. Одяглася і підколола важке волосся золотими заколками, підправила макіяж. Ще раз поглянула на годинник і вийшла з апартаментів, зачинивши двері на ключ. Коридор зустрів найманицю тишею. “Добре, що дівчата ще не повернулися!” — подумки зраділа вона, і не гаючи часу побігла до зимового саду. Відшукавши потрібне вікно, вона хутко його відчинила. Ларс, що чекав знадвору, проник до палацу. Він озирнувся і впевнившись, що нікого крім них більше немає, припав до Рамії в палкому поцілунку. Дівчина, не очікуючи такого натиску, похитнулася в обіймах коханого і застогнала, чим запалила його ще дужче. 

Нарешті, викрутившись, прислухалася.

— Сюди хтось йде! — тривожно прошепотіла Рамія.

— Де твоя кімната? — рішуче запитав Ларс, впевнившись в правоті спільниці.

— Четвертий поверх, від сходів праворуч, передостанні двері зліва. Візьми! — пошепки відповіла Рамія і віддала коханцю ключ. — Йди, я затримаюсь. 

Ларс безшумно вибіг з саду, а Рамія тим часом присіла, спиною до непроханих відвідувачів, біля феєричного фонтану. Вона старанно вдавала, що її цікавить це привабливе видовище. Хтось впевненими чоловічими кроками зайшов до саду. Він був один. Зупинився. Мабуть, роздивлявся, а потім рішуче приблизився до неї. Знову зупинився і шумно зітхнув.

— Чому ви залишили бал?! — пролунав суворий голос імператора.

Рамія повільно повернулася і медовим голоском, дивлячись невинно вінценосцю у вічі, промовила:

— І Вам доброї ночі, Ваша Величносте!

— Я поставив вам запитання, леді! — гаркнув Ксавій і сперся обома руками на спинку лавки, хижо нахилившись до найманиці.

— Що ж, відповім. Я залишила бал, щоб зустріти Вас тут! — солоденько проспівала найманиця і щиро посміхнулася.

Дівчина бачила, що Ксавій спочатку розгубився від її відповіді, а потім обурився так, що на його вилицях надулись жили, в очах блиснула небезпека

— Ви граєте з вогнем, Айрін! — нарешті промовив він, пропалюючи її голодним поглядом.

— Не більше, чим ви, Ксавіє, — напівпошепки, проникливо відповіла найманиця.

Імператор ледь не задихнувся, так йому перехопило подих. 

— Ви, ви… нестерпно невиховані!.. Я не дозволяю Вам більше залишати бал без мого дозволу!!! 

На цім слові він сердито повернувся на підборах і пішов на вихід з зимового саду.

Найманиця зачаїлася і забула як дихати, поки не стихли кроки вінценосця. Перевівши подих, вона підвелася і попрямувала до своїх кімнат. 

Ксавій не йшов, а буквально летів коридорами замку, повертаючись на бал. “Ця шельма з очима гречаного меду, в якому заплуталися промені сонця, геть зведе мене з розуму!” — картався дорогою чоловік.

Помітивши, що леді Айрін покинула бал, він втратив до дійства будь-який інтерес. Спочатку Його Величність сподівався, що вона відлучилася тимчасово у жіночих справах, але після того, як служки не знайшли втікачку, Ксавій збентежився, а потім розлютився. Його і так дратувало те, що всі його залицяння до конкуренток не справляли на дівчину жодного враження. Ні розчарування, ні ревнощів, ні образи — жодної негативної емоції! Відсунувши від себе леді Неталі, що безсоромно линула до його тіла, імператор бездумно попрямував в гостьове крило. Зустріти Айрін в зимовому саду Ксавій не очікував. Він хотів би, щоб вона зараз ридала, схлипувала в своїй кімнаті, заламуючи руки. А тут — сидить, милується фонтаном… і ця зухвала посмішка, а в очах бісики! Три фрази. Вона сказала всього три фрази, а завела його, неначе юнака. Ксавію вартувало невимовних зусиль покинути Айрін і тепер йому потрібна розрядка.

Влетівши в бальну залу, імператор знову покликав до себе леді Неталі, тим більше, що вона сама спокушала його весь вечір. 

Почекавши для годиться з півгодини, Ксавій наказав герольдові закінчувати бал. Сам же імператор, обіймаючи звабливу наречену, попрямував до своєї частини замку.

Вранці апартаменти Неталі Деларі прибрали і зачинили.

Рамія ж, повернувшись до себе, була знову схоплена Ларсом в обійми. Він цілував її і пестив, неначе боявся, що вона розтане в його руках, мов ранковий серпанок. 

— Я божеволію від тебе, Раміє, — шепотів він в її палаючі вуста і згорав від прихованих ревнощів.

Кожен день проведений його жінкою в цьому палаці поруч з його дядьком, немов виймав з грудей серце. Тож Ларс вирішив оселитися в замку, щоб бути якомога ближче до Рамії. Він знав тут безліч потаємних місць, де можна без перешкод переховуватися не один тиждень. І поки треті півні не співали, Ларс поцілував дівчину на прощання та зник в нетрях палацу.