Ранок ліниво ковзнув весняним промінням по кімнаті. Рамія розплющила очі і спохватилася.
— Міро! Міро! — голосно погукала вона тимчасову камеристку.
Дівчина сполохано забігла до спальні.
— Я тут, моя леді! Доброго ранку!
— Котра година?
— Чверть на дев’яту. А що?
— Хутко подай мені халат і виклич дзвінком служку! На очі йому не показуйся, я сама замовлю. Готуй мені ванну та одяг. Щось таке ніжне і тендітне. Якщо все вийде, то сьогодні повернешся до леді Агати.
Міра охнула, притиснувши руки до грудей, і побігла виконувати доручення. Дівчина мала гарний вишкіл, тому не задавала зайвих запитань.
Рамія дочекалася у своїй вітальні слугу і замовила доволі ситний сніданок на двох, адже зі вчорашнього бенкету не мала й макової росинки в роті.
Підрахувавши, що в неї є півгодини, кинулася приводити себе до ладу. Коли челядники внесли на тацях їжу, найманиця одягнена в ошатну сукню з білого та зеленого шовку з дивовижним орнаментом вже підсушувала біля каміну вологе волосся.
Нові речі для нареченої імператора прибули через годину. Гор та Ян в супроводі Лоли та охоронців несли скрині з начинням. Велінка сховала під жіночною хустиною своє густе та біляве волосся. Її сукня була скромною та геть непримітною. Лола йшла позаду охоронців нагнувши голову. В апартаментах вона швидко помінялася з Мірою місцями. Коли через годину спільники покинули кімнати Рамії, охоронники не помітили заміни.
Найманиця з камеристкою почали розбирати скрині і розвішувати нові сукні.
— Шкода буде все це залишати, коли доведеться тікати, — промовила з прикрістю Рамія і важко зітхнула.
— Так, але прикраси треба забрати з собою! Навіть не порахувати скільки вони коштують! — вигукнула Лола. — Мені, якщо чесно, вся ця авантюра не дуже подобається. Я не бачу в ній завершення.
— Тобто?
Лола перейшла на шепіт:
— Ну дістанете ви той артефакт? І що? Нічого не зміниться. Тут все належить Ксавію, скрізь його люди! Якщо Ларс про себе заявить, його вб’ють. А якщо не вб’ють то шанси на престол в нього не більші, чим у дядька. А ти? Якщо ти втечеш, тебе знайдуть і повернуть. Ти ж донька Блерісів. Перетрусять всі Срібленці і помістя. А якщо повернешся до своїх, айри Кларк та Агата постраждають.
— Ми всі знали під що підписувалися! — жорстко зауважила Рамія. — Так, в плані багато невідомого, але він не безнадійний. Будемо діяти послідовно і вносити корективи. Сподіваюся ти взяла свої трави?
— Ображаєш? Я зі своїм скарбом не розлучаюся!
— От і добре! Подумай над рецептом сильного снодійного для мого нареченого, щоб спав до ранку, мов убитий, а ще погано пам’ятав, що з ним сталося напередодні.
Очі у велінки загорілися в передчуванні і вона захопливо промовила:
— О! Таке я можу, але потрібно три дні для виготовлення.
— Вони в нас будуть! Ксавій ще нічого не зробив, щоб я запросила його до спальні, — зі зловтіхою промовила Рамія.
— А може його приспати навічно? — запропонувала камеристка.
— Якби так все було просто, я б вже його з десяток разів прибила! Але він не має померти від моєї чи Ларсової руки, крім того ми маємо бути поза підозрою.
— А йому значить можна було брата з сім'єю знищити! — гнівно вимовила Лола.
— Немає доказів, немає свідків, окрім Ларса! Але ж ти сама казала, якщо він виступить публічно, його вб’ють. На все треба час і ретельна підготовка.
Велінка задумалася. Вона знала, що вбивцю імператора чекає жахлива страта, але це якщо його спіймають, а вона добре навчилася ховатися. “Що ж, Ксавіє, прийде час і ти відповіси за страждання моєї сім'ї і мого народу!”
***
Вітаю з Кутею, З Різдвом Христовим! Щасливих свят Вам!
#419 в Фентезі
#86 в Міське фентезі
#1643 в Любовні романи
#395 в Любовне фентезі
Відредаговано: 23.12.2024