-22- Зимовий сад

Апартаменти виділені нареченим були типовими кімнатами для гостей: вітальня, спальня, кімнатка для камеристки і ванна з вбиральнею — чисто, затишно, в міру розкішно. Знаходилися вони на четвертому поверсі північної частини палацу. Рамія, дивлячись у вікно, розмірковувала чи є можливість безпечного спуску у двір. Примітивши у своїй спальні вихід на балкон, дівчина вийшла на нього, перехилилась через ажурні перелила і озирнулася.  В невеликому дворі, що з’єднувався з бежмежним парком снували гвардійці, звичайні охоронники та прислужники. Найманиця звернула увагу, що такі ж само балкони, як і в неї, йшли по всій довжині стіни, а під ними ще один ряд в шахматному порядку.  “Головне — відслідкувати переміщення патрульних і час, коли вимикають основні ліхтарі,” — відмітила про себе Рамія.

Дівчина вийшла з апартаментів, щоб перевірити рівень охорони на поверсі. В палацових коридорах було пусто. Схоже нареченні не мали для Ксавія ніякої цінності, щоб їх оберігати. Чи можливо це тимчасовий недогляд, адже всі дівчата привезли з собою дорогоцінні прикраси?

Оскільки, гуляти палацом нареченим ніхто не забороняв, Рамія спустилася нижче. Третій поверх був схожий на четвертий — такі ж довгі коридори з великою кількістю дверей по обидва боки центральних сходин. Тут вже їй трапився молодий охоронник. Він шанобливо вклонився і запитав:

— Леді, ви заблукали? Чи можу я чимось Вам допомогти?

Рамія ніжно всміхнулася хлопцю, кліпаючи довгими віями, від чого той зашарівся, і промовила:

— Ні, не заблукала. Я сьогодні оселилася на четвертому поверсі. В кімнатах стало нудно, от вирішила прогулятися. Чи це заборонено?

— Такого наказу не було.

— Може ви проведете мені невеличку екскурсію в межах довіреної вам частини палацу? — кокетливо запитала Рамія і дістала з потаємної кишені сукні цілий золотий.

Очі охоронця задоволено заблищали і він радісно промовив:

— Залюбки, якщо леді бажає! — Монета перекочувала до рук чоловіка. — Мене звати Якоб. Я служу в палаці вже четвертий рік.

— А я леді Айрін Блеріс. У вас, мабуть, вже і сім’я є? — поцікавилася Рамія, прикинувши, що охоронцю років під тридцять.

— Я не одружений, міледі, але в мене є батьки і шестеро молодших сестер. Вони живуть у місті. 

— О!? — Рамія дістала ще один золотий і вручила охоронцю, спантеличеному від її неочікуваної щедрості. — Це вашим сестричкам на обновки, завжди хотіла мати сестру!

Якоб кинувся дякувати своїй благодійниці і пропонував їй допомагати всім, що буде в його силах, але не нашкодить службі.

— Ви обіцяли мені екскурсію, тож почнімо! — м’яко всміхнулася охоронцю найманиця. — Хто живе на цьому поверсі?

Якоб провів рукою навколо себе, промовивши:

— Тут зупиняються мери міст, губернатори колоній, коли приїздять зі звітами; також мають апартаменти чиновники високого рангу; радники імператора з різних питань; військові генерали. 

— О? А на другому поверсі?

— Зона відпочинку: зліва — зимовий сад, з нього є вихід в західну і східну частину палацу; справа —  бібліотека з читальним залом; велика приймальня імператора, але він в ній буває тільки під час Великих Зборів; ігровий зал, там просиджують вільний час мешканці третього поверху.

— Як цікаво, а мені можна в зимовий сад? 

— Звісно! Нареченим з попереднього відбору не заборонялося. Хочете туди зараз піти?

— Так!

Охоронець повів дівчину на другий поверх і відчинив вітражні двері з зображенням квітів.

Рамії не доводилося бувати в такому місці, де гармонійно поєдналися природа та архітектурна розкіш. 

Простора зала була залита м'яким сяйвом від величезних бронзових світильників. Вони компенсували відсутність денного світла, адже надворі сутеніло. Стелю прикрашала витончена ліпнина, що зберіглася ще з часів забудови палацу. У центрі саду дзюркотів невеликий фонтан, додаючи живої мелодії до простору. Арочні вікна відкривали чудовий краєвид на місцевий парк, що тільки-но почав прокидатися після зими.

В Зимовому саду росли екзотичні пальми, папороті, цитрусові дерева, різноманітні квіти. Мармурові лавки манили присісти і насолодитися багатством літніх ароматів та кольорів. 

— Якобе, а вам не потрібно нести варту? Може я вас відволікаю? — поцікавилася найманиця і присіла біля фонтану.

— Ні, що ви? Я тільки-но змінився! — вигукнув охоронець, і в доказ своїх слів розмістився навпроти співрозмовниці.

— А де ж тоді ваш змінник? — здивувалася Рамія, адже вони з Якобом нікого не зустріли дорогою.

— А в нас є невелика кімната на кожному поверсі, де ми і знаходимося. Мої напарники після зміни пішли додому, а я повернувся, бо дещо забув, і зустрів вас. — чоловік розплився в широкій посмішці.

— Так — це велика удача! Я ж тут нікого і нічого не знаю. При дворі взагалі вперше! — пожалілася дівчина. — А коли ваша наступна зміна Якобе?

— Через дванадцять годин. Вранці після восьмої я вже буду в кімнаті охоронника на третьому поверсі. На вашому теж є такий пост. Якщо вам щось буде потрібно, то завжди можна звернутися за допомогою до чергового.

— Тепер я знаю де вас шукати, коли знову стане нудно! — посміхнулася Рамія. — Якобе, а розкажіть про минулі відбори, що дозволялось нареченим, а що ні?

Охоронець знітившись почухав потилицю.

— Та ніяких обмежень не було. Це не відбори, а просто з’їзд дівиць для розваги імператора та інших! — буркнув Якоб і прикусив язика, зрозумівши, що бовкнув зайве. — Вибачте, я не те хотів сказати. Мені вже час йти. Давайте, я вас проводжу.

Чоловік підвівся і відвів очі, але Рамія продовжувала сидіти.

— А як же бібліотека? А перший поверх? І взагалі, тут як справи з вечерею?

Зрозумівши, що леді або не звернула увагу на його необережні слова чи зробила вигляд, що нічого не трапилося, охоронець зітхнув з полегшенням.

— Будь-які побажання, щодо побутових потреб, ваша камеристка може озвучити прислузі. У вашій кімнаті має бути дзвоник виклику. А до бібліотеки можемо сходити. Там не замкнено. Гральну кімнату краще не відвідувати — це не місце для леді. На першому поверсі нічого цікавого: харчовий блок, господарські приміщення, кімнати для прислуги. Є вихід у внутрішній двір і парк. Якщо любите кататися верхи, можете взяти коня в імператорській конюшні для прогулянок територією палацу.