-19- Полювання

Процесія через західні ворота повільно покинула територію імператорського палацу і виїхала на безлюдний тракт, який був спеціально вимощений для прогулянок знаті. Цю частину Маракену у всі часи було заборонено забудовувати, адже земля належала виключно імператорській родині. Поля, пасовища, лісові угіддя — все це ідеально доглядалося, щоб милувати око вінценосця та його гостей. 

Літня резиденція імператора знаходилася посеред древнього лісу. Наречені, яких тільки і вистачило, що величаво прискакати сюди на своїх скакунах,,е забажали залишитися біля розкішного маєтку. Тільки Рамія трималася поруч зі Ксавієм і ще декілька придворних чоловіків, які полюбляли полювати. На галявині, де зібралася мисливська свита, панувало збудження. Сонячний ранок проганяв останні клапті туману, що звисав серпанками між дерев. Повітря наповнилося пахощами вологої землі, свіжості весняних рослин та запаху розігрітих коней. 

До мисливської свити приєдналися єгері з цілою зграєю досвідчених гончаків. Собаки чутливо втягували носами повітря, готові зірватися з місця в будь-який момент. Їхні тіла в напрузі здригалися від нетерпіння, а з пащі час від часу виривався короткий гавкіт.

Ксавій підняв руку, подаючи знак до початку полювання. Свита спішилася з коней і вишукувалася у похідний лад. Мисливці повільно рушили в напрямку густішого лісу. Навколо було чутно лише кроки, легкий шелест торішнього листя та потріскування гілок під ногами. Єгері спустили собак, і ті, як стріли, розлетілися в різні боки, голосно гавкаючи і розганяючи звірів у хащах.

Через кілька хвилин вдалині пролунав важкий тупіт та пронизливий гавкіт собак — кабана знайдено. Тварина, величезна, кремезна і темна, вирвалася з чагарників. На її боці було помітно сліди старих ран, а довгі ікла виблискували у променях сонця. Кабан люто загарчав і кинувся вперед, намагаючись відірватися від собак. Але ті не відставали, направляючи жертву в бік мисливців.

Імператор зупинився, підняв лук, цілячись у звіра. Члени свити завмерли у напруженому очікуванні. Постріл прошелестів поміж дерев, але кабан не бажав сьогодні помирати, тож різко змінив траєкторію руху. Стріла на його шкірі залишила лиш подряпину. Гончаки оточили тварину, продовжуючи голосно гавкати, адже кабани не люблять шуму і губляться. Та ця жертва попри все люто кинулася в бік псів, розриваючи коло і тікаючи в глибину лісу.

Ця несподіванка тільки підсилила азарт мисливців. Єгері нацьковували собак на пошук тварини, а Ксавій зі свитою йшли слідом весело перегукуючись. Тільки Рамія не поділяла їхніх веселощів. Вона поклала стрілу на тятиву і обережно просувалася лісом, озираючись і напружено вслухаючись. Невідомий шурхіт за спиною, а ще погляд хижий і злий, що відчутно впився між лопаток змусили її різко обернутися. І вчасно. На неї з Ксавієм на максимальній швидкості летів той самий кабан. Його погляд був сповнений рішучості і якоїсь шаленої безвиході. 

— Обережно! — крикнула найманиця і одночасно з цим випустила стрілу. 

Кабан важко поранений впав на торішнє листя, але все одно намагався підвестися, б’ючи копитами землю.

Ксавій шоковано дивився, як дівчина, підбігла до звіра і одним точним ударом мисливського ножа добила його. Від захвату в імператора перехопило подих.

Подивитися на здобич підтягнулася вся свита. Придворні імператора улесливо вітали його з влучним пострілом і з повагою відзначали майстерність вінценосця.

Ксавій перевів погляд на Рамію, та лиш ледь кивнула головою, віддаючи першість в полюванні Його Величності. Здобич хутко повантажили на спеціально підготовлений віз, а мисливці, сповнені гордості, повернулися до маєтку, щоб відсвяткувати імператорський тріумф.

За трапезою Ксавій перебував у роздумах. Коли він обернувся на крик дівчини, то прекрасно зрозумів, що оскаженілий звір біг прямо на нього. І ця зустріч могла мати важкі наслідки, адже їх розділяли лічені секунди. Така з вигляду тендітна, леді Айрін не тільки врятувала його, а й не дала осоромитися перед придворними.

Він розшукав поглядом дівчину і побачив її віддалік від всієї галасливої компанії, яка гучно снідала на подвір’ї перед маєтком.

Леді Айрін розмовляла зі своєю кобилою і ніжно гладила її по загривку. 

Імператор покинув стіл і з посмішкою на вустах підійшов до своєї рятівниці.

— Дякую вам, мила леді! — промовив він тихо і кивнув головою.

Рамія тепло посміхнулася йому у відповідь:

— Що ви, Ваша Величносте!? Ми ж були напарниками. Впевнена, щоб ви вчинили така само, якби побачили, що мені щось загрожує.

— Звісно, — не вагаючись погодився імператор. — Я помітив, що ви не приєдналися до сніданку. Може, моя леді хоче чогось особливого? 

Ксавій заволодів рукою дівчини і ніжно її поцілував, проникливо вдивляючись в її обличчя.

— Якщо чесно, я б випила чаю з домішками трав і квітів, і з’їла б чогось легкого… в тиші! Зізнаюся, на полюванні перехвилювалася, хочеться спокою.

— Зачекайте хвилинку.

Ксавій відійшов від дівчини і перехопив офіціанта, який біг з черговою стравою. Щось йому наказав і повернувся до Рамії.

— Дозвольте вашу руку?! Я вам покажу одне чудове місце.

Дівчина подала вінценосцю долоню і довірливо пішла з ним повз маєток в глиб лісу. Вони минули живу стіну з ялин і вийшли до прозорого озера, в якому відзеркалювалювалося весняне небо.

На березі стояла витончена альтанка. Виткі, зимостійкі рослини химерно облітали її колони. Здалеку було чутно, як глухо клекотить струмочок, а поруч в кронах дерев — перегукування пташок.

І поки Рамія милувалася краєвидом, троє офіціантів швидко накрили невеликий столик в глибині альтанки і зникли, щоб не заважати своєю присутністю імператору та його нареченій.