-17- Перед полюванням

Весняного погожого ранку на внутрішнє подвір’я палацу з’їхалися всі претендентки з сім’ями. Ніхто не забажав знехтувати запрошенням імператора. Деякі гості зібралися подорожувати в кареті, а деякі — верхи. В основному це були наречені. Дівчата на породистих скакунах в модних амазонках видивлялися почт імператора. Кожна хотіла їхати якомога ближче до свого повелителя. А Ксавій тим часом спостерігав за метушнею у дворі з вікна свого кабінету. Поруч з ним стояв його вірний Рене.

— Мій повилителю, он карета Блерісів, а поруч три охоронці в чорних плащах! — вигукнув секретар, вказуючи вузлуватим пальцем в потрібному направленні.

— Це що асійська біла? — здивувався Ксавій, розглядуючи Сніжку Рамії.

— Та-ак, — протягнув Декар, вдивляючись пильніше. — Це ж яка рідкість! Кажуть альбіноси народжуються раз у десять років.

— Казки! — відмахнувся Ксавій. — Але ж віддати такого коня якомусь охоронцю? Блеріси геть з жиру збісилися!

— Може то на краще? Леді Айрін багата, красива, розумна, знатна, рідна племінниця покійної імператриці — кращої нареченої годі й шукати! — бурмотів собі під ніс секретар, але так, щоб імператор його розчув.

— Угу, прямо джекпот! Цікаво, де в цій бочці меду заховалася ложка дьогтю? — так само тихо промовив Ксавій і вже голосніше додав: — Так, пора і нам з’явитися!

— Все підготовлено, мій повилителю! Ваш кінь та гвардійці чекають на північному подвір'ї. Вся челядь, єгері з собаками, лісники виїхали ще до світанку, щоб не плутатись під ногами, — відрапортував Декар.

— Чудово! От за що я тебе ціную Рене, так це за організаторський талант! А що наш менталіст? Він мене розчарував на відборі.

— Сидить в темниці, під підвалом палацу. Його заточили у різні артефакти і ретельно охороняють найкращі гвардійці! Капітан Кейн особисто відповідає за те, щоб велін не втік.

— Це один з найкращих моїх офіцерів, — ствердно промовив Ксавій. — Але, я тут подумав, що ти не їдеш зі мною на полювання. Залишишся в палаці —  дивитися за порядком. 

— Підкоряюся, ваша Величносте! — улесливо промовив секретар.

Затрубив ріг герольда і вінценосець разом з гвардійцями з’явився перед своїми гостями.  Темно-зелений костюм Ксавія поблискував на весняному сонці золотою вишивкою, високі шкіряні ботфорти зі срібними пряжками обтягнули міцні чоловічі гомілки, замість картуза голову вінчав легкий золотий обруч зі смарагдами, короткий плащ, підбитий горностаєм спадав на круп баского, вороного коня. Цей чоловік бентежив своєю хижою красою серця юних наречених і кожна вже потайки мріяла впасти в його обійми.

Ксавій з привітанням проїхався поміж гостей, які вже встигли вишукуватися у дві шеренги.  

Ті що були верхи — спішилися, ті, що сиділи до того в кареті — вийшли з неї, щоб схилити голови перед його Величністю. На зворотному шляху імператор на мить затримався біля карети Блерісів. Він виглядав леді Айрін, поки не побачив її в непримітному шкіряному костюмі біля кобили, що сьогодні привернула його увагу. Здивування на межі шоку майнуло його обличчям. Він спішився з коня і з сяючою посмішкою підійшов до найманиці. Рамія присіла перед ним в легному кніксені, посміхаючись у відповідь.

— Мила леді, ви не перестаєте мене дивувати! — промовив захоплено вінценосець, оглядаючи дівчину з голови до ніг. — Прошу вас очолити зі мною процесію!

— З задоволенням, ваша Величносте! — стримано радісно відповіла Рамія. — Це велика честь для мене!

Найманиця з легкістю запригнула на Сніжку і приєдналася до імператора, який вже теж сидів в сідлі. Вони риссю, під перешіптування гостей, промчалися в початок шеренги. До них приєдналися гвардійці і процесія рушила до літньої резиденції.

Серед вранішньої метушні ніхто не звернув уваги на дівчину в простуватому вбранні, яка непомітно вийшла з карети Блерісів, а потім крутилася біля гвардійців, поки Ксавій був зайнятий гостями. Врешті-решт вона зникла в нетрях господарських прибудов палацу.