-16- Незручні запитання

— Ну що? Щось вдалося з’ясувати? — запитав нетерпляче Ларс, коли компанія відійшла на певну відстань від шинка.

— Нічого такого, батька супроводжували гвардійці і звали їх Гек та Кім. Йорк знайомий з ними поверхово.

— Заичайні гвардійці живуть у казармі, що розташована неподалік палацу, — промовив Норман. — Офіцери часто квартируються окремо. Лоло, ти не помітила на їхній формі якісь шеврони чи відзнаки? 

Велінка зосередилася і почала перераховувати:

— Форма чорна від чобіт до картуза, на плечі червона кругла емблема з головою дракона, на грудях червоний маленький ромб, начебто все.

— Це рядові, — вимовив Норман, задумавшись.

— Так може вони теж сидять в якомусь шинку і напиваються, — припустила велінка з надією, що вдасться заволодіти хоч якоюсь інформацією.

— Виключено! У гвардійців жорстка дисципліна, але і платять гарно. У кожного з них тільки два вихідних на місяць. Нерідко молоді чоловіки йдуть туди служити на декілька років, щоб підзаробити, а потім повернутися на батьківщину зі статком.

— Хм, а ми можемо пройти до тієї казарми? — запитала Лола.

— Зараз не бачу сенсу! Там вже відбій та і сама будівля знаходиться за високим парканом з охороною. Можливо нам пощастить вранці.

Змовники під час своєї розмови відійшли до пустища зі згорівшим остовом якоїсь будівлі. Вони озирнулися чи немає нікого навкруги і почали радитися щодо можливих варіантів розвитку подій. Чіткого плану не було, сподівалися на імпровізацію і в результаті невдачі — на непомітний відхід.

Тим часом в будинку Блерісів Рамія готувалася до ранкового полювання. Леді Агата наполягала на чарівній амазонці та кокетливому капелюшку, але найманиця обрала свій шкіряний костюм. 

— Ну чому ні? — обурювалася названа мати. — Такого вбрання вимагає світський етикет і я впевнена, що всі притендентки вирядяться, мов на весілля.

— Хай собі чепуряться, їм не заганяти кабана! А мені потрібно скакати лісом нарівні з чоловіками, а не чіплятися спідницею за кожен кущ!

— А зачіска?

— Заплету хвіст в косу, замотаю в гульку і закріплю рясно шпильками. Мені нічого немає заважати.

— Ну тобі видніше, — пробуркотіла айра Блеріс, піджавши губи. 

Вона вже хотіла йти, але було в неї ще одне запитання, яке не давало їй сьогодні спокою.

Леді Агата присіла у кріслі і спостерігала, як Рамія вправно підбирає собі спорядження. Нарешті, дочекавшись, коли найманиця закінчила і присіла перепочити, леді Агата наважилася запитати:

— Сьогодні на відборі артефакт показав в тобі сильну кров. Хто твої батьки, Раміє?

Найманиця посміхнулася про себе, адже вона здогадувалася, що у Блерісів виникне певна цікавість. Дівчина промовила наперед заготовлену відповідь:

— Я знатного роду. Мого батька підступно вбили, коли я ще була дитиною. Мама так горювала, що ледь не вмерла, тож мене виховували і оберігали друзі сім'ї.

— А як ти познайомилася з моїм племінником?

— А він не розповідав? — відповіла найманиця зустрічним запитанням.

— Ні, Ларс взагалі мало говорить про свої справи, — промимрила леді Агата, відводячи збентежений погляд в бік.

— Що ж, колись давно я врятувала йому життя, згодом наші шляхи знову перетнулися, — пролила трохи світла Рамія. — А тепер вибачте, я б хотіла перепочити і вам раджу теж лягти спати.

Айру Блеріс не надто задовольнила ця скупа інформація, але найманиця права, їй теж не завадить потурбуватися про свій гардероб на завтра і викроїти кілька годин для сну. Тож, леді Агата попрощавшись пішла.

Невдовзі повернулася Лола зі спільниками. З їхньої розповіді Рамія зрозуміла, що плану в них немає та і варіацій пристойних теж. Вирішивши завтра діяти за ситуацією, всі розбрелися по своїх кімнатах, окрім Ларса, який затримався біля найманиці.

— Будеш влаштовувати мені сцену ревнощів? — з іронією запитала дівчина.

Чоловік зніяковів від такої прямолінійності і навіть, якщо в нього було щось подібне на думці, то тепер він про це не скаже.

— Я… не знаю з чого почати… Ти від завтра житимеш вже в палаці і ми майже не бачитимося. Будь обережною! Я не переживу, якщо з тобою щось трапиться! 

Рамія підійшла до Ларса, пригорнулася до нього і прошепотіла:

— Ми самі обрали цей шлях і чим довше ми по ньому йдемо, тим небезпечнішим він стає. 

Чоловік однією рукою притиснув дівочий стан до свого гарячого тіла, а другою занурив пальці у її довге густе волосся. Зітхнувши, він тихо промовив:

— Інколи я думаю, навіщо це все мені? Я багата, вільна людина, можу собі жити як захочу, де захочу і з ким захочу…

Але Рамія його перебила:

— Все так, але у тебе немає імені, немає роду, немає минулого! І поки Ксавій при владі — ти в небезпеці. Я допоможу тобі повернути все, чого б мені це не коштувало!

Ларс відхилився і пильно подивився найманиці у вічі. Він провів тильною стороною долоні по її ніжному обличчю і чуттєво проказав: 

— Я кохаю тебе, Раміє, і не хочу, щоб ти заплатила найвищу ціну! Я не можу тебе втратити!

З потаємним сумом в очах Ларс припав дов уст дівчини в несамовитому поцілунку.