-6- Не така як всі

Повідомлення про бал надійшло Блерісам з самого ранку. Звісно, вони чекали його, але леді Агата була незадоволена.

— Це ж де таке прийнято?! Всього пів дня на збори. Я ще і не відпочила з дороги, — обурювалася вона за сніданком.

— Мамо, ми все встигнемо, — заспокоювала її Рамія. — Ми ж добре підготувалися. Міра з Лолою попрасують сукні. Воду для ван вже нагріли, то ж швиденько поснідаємо і будемо чепуритися.

— Та я знаю, що ми встигаємо, — відмахнулася леді Блеріс. — Просто я хвилююся! Не кожен день лізеш в пащу до лютозвіра. Щось погане в мене передчуття.

— Це і не дивно, — втрутився Ларс. — Дядько ще до імператорства справляв гнітюче враження.

— Ой, та не страшний він! Я його стільки разів бачив: чоловік як чоловік! — зауважив Дір, підкладаючи їжу в свою тарілку.

— Це оманливе сприйняття! Ксавій — жорстокий, хитрий, розумний і непередбачуваний. Не можна недооцінювати ворога, — похмуро промовив Ларс.

Далі сніданок проходив в тиші, кожен думав про своє. 

Рамію бентежило те, що вона ще не зустрілася з Норманом. Їй потрібно було більше інформації. Дір сказав, що не знає де його друг. Останній раз вони бачилися за дві неділі до приїзду змовників в Маракен. "Хоч би вісточку прислав", — скаржилася подумки Рамія.

Збираючись на бал, найманиця поділилася своїми хвилюваннями з Лолою.

— Та не засмучуйся ти так, може він з'явиться на балу, — промовила камеристка, подаючи Рамії великий рушник.

— Розумієш, я не звикла братися за справу, коли в мене бракує інформації, — пробуркотіла найманиця, покидаючи ванну.

Вона закуталась в рушник і сіла спиною до каміну, щоб волосся якомога швидше просохло.

— Слухай, — Лола на мить знітилася. — Я хочу тобі дещо дати, але з умовою, що повернеш, як тільки попрошу.

Рамія зацікавлено подивилася на камеристку.

— Звісно, але якщо ти не впевнена, то може не варто?

Лола дістала з кишені амулет "Око дракона" і простягнула його Рамії.

— Це древній артефакт! Він захищає від будь-якої ментальної атаки, ще й попереджає носія про вплив на нього. Ця річ належала моєму батькові, він найсильніший менталіст нашої общини. Був… — сумно додала Лола.

Рамія з вдячністю взяла амулет.

— Я обов'язково його поверну! А ти не сумуй, треба вірити, що він живий, чуєш? Не втрачай надію!

— Так, звісно! Що це я розкисла? – прокліпавшись, промовила велінка. — А нумо вбрання обирати. Я думаю, треба щось ніжне, легке, цнотливе.

Лола дістала з величезної шафи персикову, розшиту перлинами сукню зі скромним ліфтом і довгими шифоновими рукавами.

— Ось, підходить для нареченої! Приміряєш?!

- Ні! Залишимо такі для інших претенденток. Потрібно, щось ексклюзивне, дороге, що вражатиме. Дай я сама подивлюся.

Рамія почала перебирати витвори пана Швенця. Поки не натрапила на той, що перехопив подих.

— О так, це вона! Лоло, поглянь, яка краса!

Найманиця посміхалася, наче маленька дівчинка, якій подарували її першу ляльку.

— Треба трохи її попрасувати, підібрати прикраси і взуття.

— Фантастично! Це ж вбрання справжньої королеви! А ми не перегнемо палицю? — невпевнено запитала камеристка.

— Плювати! Підемо в ва-банк. Готуй сукню, а я поки що волосся просушу. І ще знайди довге манто. Не хочу, щоб моє вбрання передчасно побачила леді Агата.

— Ох, з тобою не засумуєш! — вигукнула Лола і заметушилася по кімнаті.

В призначений час Рамія, Лола та подружжя Блерісів прибули до палацу. 

Їхній помпезний екіпаж з родовими гербами на дверцятах з почтом під'їхав до парадного входу імператорського палацу. Двоє лакеїв-гайдуків зіскочили з зап'ятків карети і допомогли айрам вийти. До сім'ї Блерісів відразу ж приєдналися палацові слуги для супроводу. В одній із віталень, що розташувалися неподалік тронної зали, вони забрали в гостей верхній одяг. Леді Агата роздивившись вбрання Рамії, схопилася за серце.

— Ти в своєму розумі, доню?! Це ж, улюблений колір покійної імператриці Каяни! В подібній сукні вона коронувалася!

І потім трохи прийшовши до тями, додала:

 — А ну покрутися! Дай роздивлюся!

Рамія слухняно покрутилася, посміхаючись кутиками губ.

— Шедеврально! Розкішно! Але, що на це скаже суспільство? Святі пращури, очей не можна відвести! Кларку, чому мовчиш, мов в рот води набрав?

Айр Блеріс спохватився.

— А що казати? Сукня, як сукня, в тебе, люба Агато, все одно краща! — промовив айр і обійняв дружину за плечі.

Часу на розмови не залишилося, гостей покликали пройти до тронної зали і герольд об'явив їхній вихід:

— Айр Кларк та айра Агата Блеріси разом з донькою Айрін!