-6- Не така як всі

Повідомлення про бал надійшло Блерісам з самого ранку. Звісно, вони чекали його, але леді Агата була незадоволена.

- Це ж де таке прийнято?! Всього пів дня на збори. Я ще і не відпочила з дороги, - обурювалася вона за сніданком.

- Мамо, ми все встигнемо, - заспокоювала її Рамія, - Ми ж добре підготувалися. Міра з Лолою попрасують сукні. Воду для ван вже нагріли, то ж швиденько поснідаємо і будемо чепуритися.

- Та я знаю, що ми встигаємо, - відмахнулася леді Блеріс, - Просто я хвилююся! Не кожен день лізеш в пащу до лютозвіра. Щось погане в мене передчуття.

- Це і не дивно, - втрутився Ларс, - Дядько ще до імператорства справляв гнітюче враження.

- Ой, та не страшний він! Я його скільки разів бачив: чоловік як чоловік, - зауважив Дір, підкладаючи їжу в свою тарілку.

- Це оманливе сприйняття! Ксавій - жорстокий, хитрий, розумний і непередбачуваний. Не можна недооцінювати ворога, - похмуро промовив Ларс.

Далі сніданок проходив в тиші, кожен думав про своє. 

Рамію бентежило те, що вона ще не зустрілася з Норманом. Їй потрібно було більше інформації. Дір сказав, що не знає де він. Останній раз вони бачилися за дві неділі до приїзду змовників в Маракен. "Хоч би вісточку прислав", - скаржилася подумки Рамія.

Збираючись на бал, найманиця поділилася своїми хвилюваннями з Лолою.

- Та не засмучуйся ти так, може він з'явиться на балу, - промовила камеристка, подаючи Рамії великий рушник.

- Розумієш, я не звикла братися за справу, коли в мене бракує інформації, - промовила найманиця, покидаючи ванну.

Вона закуталась в рушник і сіла спиною до каміну, щоб волосся якомога швидше просохло.

- Слухай, - Лола знітилася, - Я хочу тобі дещо дати, але з умовою, що повернеш, як тільки попрошу.

Рамія зацікавлено подивилася на камеристку.

- Звісно, але якщо ти не впевнена, то може не варто?

Лола дістала з кишені амулет "Око дракона" і простягнула його Рамії.

- Це древній артефакт, він захищає від будь-якої ментальної атаки, ще й попереджає носія про вплив на нього. Ця річ належала моєму батькові, він найсильніший менталіст нашої общини. Був… - сумно додала Лола.

Рамія з вдячністю взяла амулет.

- Я обов'язково поверну, а ти не сумуй, треба вірити, що він живий, чуєш? Не втрачай надію!

- Так, звісно! Що це я розкисла? – прокліпавшись, промовила велінка, - А нумо вбрання обирати. Я думаю, треба щось ніжне, легке, цнотливе.

Лола дістала з величезної шафи персикову, розшиту перлинами сукню зі скромним ліфтом і довгими шифоновими рукавами.

- Ось, підходить для нареченої! Поміряєш?!

- Ні! Залишимо такі для інших претенденток. Потрібно, щось ексклюзивне, дороге, що вражатиме. Дай я сама подивлюся.

Рамія почала перебирати витвори пана Швенця. Поки не натрапила на той, що перехопив подих.

- О так, це вона! Лоло, поглянь, яка краса!

Найманиця посміхалася, наче маленька дівчинка, якій подарували її першу ляльку.

- Треба трохи її попрасувати, підібрати прикраси і взуття.

- Фантастично! Це ж вбрання справжньої королеви! А ми не перегнемо палку? - невпевнено запитала камеристка.

- Плювати! Підемо в ва-банк. Готуй сукню, а я поки що волосся просушу. І ще знайди манто по довше. Не хочу, щоб моє вбрання передчасно кидалося в очі.

- Ох, з тобою не засумуєш! - вигукнула Лола і заметушилася по кімнаті.

В призначений час Рамія з Лолою та подружжя Блерісів прибули до палацу. 

Їхній помпезний екіпаж з родовими гербами на дверцятах з почтом під'їхав до парадного входу імператорського палацу. Двоє лакеїв-гайдуків зіскочили з зап'ятків карети і допомогли айрам вийти. До сім'ї Блерісів відразу ж приєдналися палацові слуги для супроводу. В одній із віталень, що розташувалися неподалік тронної зали, вони забрали в гостей верхній одяг. Леді Агата роздивившись вбрання Рамії, схопилася за серце.

- Ти в своєму розумі, доню?! Це ж, улюблений колір покійної імператриці Каяни! В подібній сукні вона коронувалася!

І потім трохи прийшовши до тями, додала:

- А ну покрутися! Дай роздивлюся!

Рамія слухняно покрутилася, посміхаючись кутиками губ.

- Шедеврально! Розкішно! Але, що на це скаже суспільство? Святі пращури, очей не можна відвести! Кларку, чому мовчиш, мов в рот води набрав?

Айр Блеріс спохватився.

- А що казати? Сукня, як сукня, в тебе, люба Агато, все одно краща! - промовив айр і обійняв дружину за плечі.

Часу на розмови не залишилося, гостей покликали пройти до тронної зали і герольд об'явив їх вихід:

- Айр Кларк та айра Агата Блеріси разом з донькою Айрін!