-2- Кайла

Секретар поринув у свої думки. В нього ще була одна невирішена справа. Звісно Рене Декар волів би її взагалі не виконувати, але дама, яка його попросила про послугу, шалено йому подобалася. Нарешті він наважився і промимрив, втягуючи голову в плечі:

— Ваша величносте, дозвольте Вам передати послання від леді Кайли. Я знаю, що Ви таке не любите, але я ж не можу Вас не повідомити.

— Давай, — спокійно сказав Ксавій, протягуючи руку.

Секретар на радощах швидко дістав з сюртука конверт і тремтячою рукою передав імператору. Той зірвав печатку, дістав листа і почав читати вголос:

— Мій коханий імператоре, я так за Вами сумую! Моє тіло горить, бо жадає Вашої ласки! А ви вже три ночі до мене не приходите. Невже ви не любите Вашу Кайлу? Сподіваюся, що сьогодні Вас побачу, бо інакше я сама прийду до Вас!

Ксавій порвав листа і віддав рештки секретареві.

— Потрібно прощатися з нею, набридла! Скажеш їй, що я прийду сьогодні. А завтра зранку, щоб духу її в палаці не було! Зрозумів?

Декар від такого рішення витріщився на імператора:

— Так, а куди ж її? — зніяковівши, запитав секретар.

— Мені байдуже! Можеш туди, куди й інших, головне, щоб я ніколи більше її не побачив. Ненавиджу, коли жінка дозволяє собі більше, чим варта.

— Вона ж кохає Вас!

— Вона кохає думку, що може стати імператрицею, як і всі до неї! — зло кинув Ксавій. — Тобі вже час, Рене.

Секретар і сам думав, як це вже піти, а тут така нагода. Він улесливо поклонився, попрощався і задкуючи покинув кабінет.

Весь вечір Рене Декар мріяв як завтра отримає владу над жінкою, яку і бажати не смів.

Так, він не гордий, може і підібрати після імператора. Це навіть йому подобається. Він буде кохатися з нею і заставлятиме дивитися на нього. "Хай бачить, хто тепер її господар"

— Ги-ги-ги, — задоволено розсміявся своїм думкам секретар, крокуючи довгими коридорами палацу, а ехо рознесло його бридкий сміх.

"Прекрасна Кайлін, ідеал краси і він. Чудова пара!" Рене задоволено подивився на себе у дзеркало. Звідти на нього зиркав худий, довгов'язий, незграбний, лисий чоловік з великим носом і щербатим ротом.

Покрутившись майже всю ніч без сну, вранці секретар взяв дужих охоронців і увійшов в покої фаворитки. Він знав, що імператор ніколи не залишався на ніч у своїх жінок.

Кайла ще спочивала після бурхливої пристрасті з Ксавієм.

"Тим краще!" — зловтішно подумав Рене.

Він з силою стягнув з дівчини ковдру так, що та прокинулася. Охоронці жадібними поглядами обмацували оголене тіло красуні. Опальна фаворитка спросоння намагалася прикритися подушкою.

— Іменем імператора Ксавія, наказую Вам негайно покинути палац! У вас, Кайло, півгодини, щоб зібратися! — гучним голосом офіційно промовив Рене.

Дівчина отямилася і заволала:

— Як, як ви смієте! Я буду жалітися! Вийдіть з моїх апартаментів, негайно! Геть звідси!

— Ви можете кричати скільки заманеться, але час пішов. Через півгодини охоронці виволочать вас в чому є!

Рене сів в крісло навпроти ліжка Кайли і всім своїм виглядом дав зрозуміти, що йти не збирається. Поруч залишилися і охоронці.

"Це кінець!" — подумала дівчина. За нею прийшов вірний шакал Ксавія, тож в тому, що він виконує прямий наказ імператора немає сумніву. Гіркі сльози навернулися на очі. Кайлін швидко придушила істерику, яка почала прокрадатися в зраджене серце, звільняючи місце для лютої ненависті. Зібравши залишки гордості, промовила:

— Рене, будь ласка, нехай охоронці вийдуть.

Вона навмисне не просила секретаря також покинути її спальню. Вже давно Кайлін помітила, що чоловік до неї не байдужий і вирішила на цьому зіграти.

Декар для годиться повагався, а потім наказав охоронцям зачекати за дверима.

Кайла швидко закуталася в простирадло і кинулася в ноги секретарю.

— Рене, я знаю, що у вас добре серце і ви не залишите мене в біді. Я вас прошу — знайдіть мені прихисток, хоча б тимчасово.

— Це не можливо, в палаці немає для вас місця.

— Але ж інші — ті, що були до мене, вони ж десь є? — запитала і запнулась Кайлін.

"І справді, де всі ті, що були до неї?" — лиха думка промайнула в голові.

— Краще тобі не знати, що сталося з твоїми конкурентками. Мабуть, вони вже триста разів пожалкували, що народилися! — химерно усміхнувся Декар. — Їдь краще додому. В тебе п'ятнадцять хвилин.

— Рене, благаю, допоможіть! Ви ж знаєте, що мене дома таку не приймуть. Все що мене чекає — це зачинена кімната на все життя! — вигукнула Кайла і розридалася.

Рене Декар насолоджувався. Це було навіть краще, чим в його фантазіях.

— Я можу тобі запропонувати тільки одне.

Дівчина перестала плакати і уважно подивилася на секретаря.

— Ти можеш стати моєю коханкою і якщо будеш слухняною, то я одружуся з тобою.

— Ні! — вирвалося у фаворитки, до її горла підступно підкралася огида.

— Ну, ні, так ні! Час вийшов! Охорона! Виводьте її!

Секретар відштовхнув від своїх ніг Кайлу і пішов на вихід.

— Ні! Стійте, Рене, я згодна!

Чоловік з єхидною посмішкою підійшов до дівчини, взяв за підборіддя і поцілував. Як не бридко було Кайлі, але вона відповіла взаємністю. "Ти за все заплатиш, Ксавій!" — билася ненависть в її душі.

Секретар відірвався від таких жаданих губ і промовив:

— Йди, моя люба, збирай свої речі. Як будеш готова, скажеш охоронникам і вони відвезуть тебе в мій будинок.