-50- Весілля

Старий чоловік прочистив горло й підвівся. Обвів поглядом усіх присутніх і густим, сильним голосом мовив:

— Я, Нестор, жрець храму Піднебесної Матері драконів, прибув у цей дім, щоб об’єднати долі Айрін Блеріс та Петера Альдо на віки вічні, допоки смерть не розлучить їх! Прошу наречену й нареченого підійти до мене для проведення обряду.

На кухні повисла мертва тиша. Її розірвав тупіт ніг та характерний брязкіт мечів, які вихоплювали з піхов. Троє повстанців приставили гострі леза до горла Агати, Кларка та Міри.

Петер криво всміхнувся, дивлячись на «Айрін», і улесливо промовив:

— Я вам раджу, моя люба, виконати те, про що просить жрець. В іншому разі ви за мить станете сиротою і підстилкою для всіх моїх вояків. А в мене, повірте, чималий загін, і він розростатиметься. Скоро повстання охопить увесь Амарканд, і я очолю його! Правлінню імператорської династії прийде кінець!

Лола спокійно дивилася на чоловіка, який упивався почуттям власної важливості. Кларк із Агатою завбачливо мовчали.

— Навіщо вам шлюб зі мною? — холоднокровно запитала дівчина.

— Ти аристократка. У якості моєї дружини ти допоможеш схилити на мій бік собі подібних! — самовпевнено відповів Петер.

— Тобто моя згода важливіша за відмову, і всі ці залякування…

Петер засміявся, перебивши дівчину, а в такт йому зареготали Борг із поплічниками.

— Кицю, у мене завжди є декілька варіантів! Якщо ти не погодишся, я зроблю те, що пообіцяв, а шлюб запропоную іншій панянці, яка скоро опиниться в такій самій ситуації. Мені плювати, яку айру брати за дружину. Тож яке твоє рішення?

— Я згодна!

Лола піднялася й підійшла до жерця. Петер вдоволено хмикнув і зробив те саме.

Нестор, наче нічого й не трапилося, почав свою довгу промову про цінності шлюбу.

— Скорочуй, старий! Ти ж чув: усі згодні, ніхто не проти! — злісно буркнув Петер.

Жреця не треба було довго вмовляти. Він і сам мріяв якнайшвидше забратися з цієї хати подалі.

— Отже, діти мої, покладіть долоні на священну Скрижаль, щоб підтвердити свою згоду на цей союз!

Жених із нареченою підкорилися.

— Айрін бере за чоловіка Петера, а Петер бере за дружину Айрін! Хай здійсниться святе таїнство і прийме ваш союз свята Прамати!

Усі затамували подих, але нічого не відбулося.

— Це що таке? Ти — самозванка! — зло процідив повстанець, шарпнувши дівчину.

— Ні! — вигукнула Лола. — Можливо, це через те, що я все життя вважала себе Лалін. Я загубилася ще геть маленькою, і мене виховували зовсім інші люди в іншій країні. Лише три місяці тому я дізналася, що я — Айрін Блеріс. Ларс знайшов мене, і сімейний артефакт це підтвердив.

— Де цей артефакт? — розлючено запитав Петер.

— У Ларса, можете в нього спитати, — відповіла Лола й додала: — Шановний жрецю, спробуйте ім'я Лалін.

Нестор запитально подивився на Петера. Той переглянувся з Яном, пометикував і схвально кивнув.

— Що ж, кхм-кхм... — прочистив горло жрець. — Лалін бере за чоловіка Петера, а Петер бере за дружину Лалін! Хай здійсниться святе таїнство і прийме ваш союз свята Прамати!

Скрижаль Долі освітилася червоним сяйвом і згасла.

— Вітаю вас, молодята, з першим днем подружнього життя. А мені час йти!

Жрець встав, хутко замотав Скрижаль у вишите полотно й подався на вихід.

Вояки сховали мечі в піхви й чекали подальших розпоряджень.

— Так, оцих трьох, — вказав Петер на тестя з тещею та камеристку, — зв'яжіть і киньте у льох. — Потім подивився на Яна й додав: — І цього теж, я йому все одно не довіряю!

— Е-еее, Петручо! — обурився найманець. — А мене за що? Ми ж домовилися! Мене не можна в льох, я відморожу пальці й не зможу малювати підробні документи!

Петер скривився, мов середа на п'ятницю.

— Так, зв'яжіть його й залиште тут! Хай посидить, поки все скінчиться. І оцю зв'яжіть, щоб бодай не втекла! — кивнув у бік Маніжі, яка весь час стояла біля печі біла як крейда. — І не чіпати її! Хто ослухається — повішу на дубі!

Вояки кинулися виконувати накази.

— Боргу, візьми двох людей і сходи подивися, що там коїться. Сайман із селюками та своїми людьми мав уже підійти. Щось дізнаєшся — прийдеш, розкажеш!

— Добре, брате!

Борг із двома спільниками вийшов із хати.

— А ти, кицю, — мовив Петер і боляче схопив «Айрін» за лікоть, — підеш зі мною. Закріпимо наш шлюб на ділі.

— Я й сама піду, можеш не тягти! — гордо відповіла дівчина.

— То, може, ти до мене ще з кимось ходила? — зіщуливши погляд, запитав Петер.

— От зараз і перевіриш! Чого чекаєш? Чи чоловічої сили бракує?

— А я дивлюся — ти дівка з перцем! Ну, ходімо!

Чоловік однією рукою схопив каганець, а іншою притиснув до себе дружину й поволік її до найближчої спальні.

Зайшовши до кімнати, він штовхнув «Айрін» на ліжко, а сам почав розстібати штани.

— Що? Навіть не поцілуєш? — з фліртом запитала дівчина.

Петер завмер у роздумах. А потім підійшов ближче, схопив за поділ сукні й щосили рвонув. Плаття розлетілося на дві підлоги.

— Вибач, люба: чим менше на тобі одягу, тим більше шансів, що ти десь не сховала кинджал. Я ще хочу пожити — довго й щасливо!

Петер схопив дружину й грубо впився поцілунком у її губи. Лола зібрала всю свою силу, всю ненависть до цього нелюда й завдала потужного ментального удару, від якого звичайна людина не вижила б.

Петер відсахнувся, потер скроні й підозріло глипнув на дівчину:

— Ах ти ж, гадина болотна! Менталістка довбана! — і з розмаху вдарив Лолу по обличчю.

Дівчина зойкнула від пекучого болю, що розлився по щоці, з очей бризнули гіркі сльози.

— Я міг здогадатися! Надто все вдало проходило! Ах ти ж, зміюка! — Петер схопив Лолу за горло й почав допитувати: — Хто ти така?! І де справжня Айрін?!

— Хто я така? — прохрипіла дівчина, намагаючись вирватися. — Хто я така?! Я — твоя смерть!