-50- Весілля

Старий чоловік прочистив горло і піднявся. Обвів поглядом всіх присутніх і густим, сильним голосом мовив:

— Я Нестор, жрець храму Піднебесної Матері драконів, прибув в цей дім, щоб об'єднати долі Айрін Блеріс і Петера Альдо на віки вічні, допоки смерть не розлучить їх! Прошу наречену і нареченого підійти до мене для проведення обряду.

На кухні повисла мертва тиша. Її розірвав тупіт ніг і характерні звуки витягнутих з ножен мечів. Троє повстанців приставили гострі леза до горла Агаті, Кларку та Мірі.

Петер криво всміхнувся, дивлячись на "Айрін", і улесливо промовив.

— Я вам раджу, моя люба, виконати те, що просить жрець. В іншому випадку ви за мить станете сиротою і підстилкою для всіх моїх вояків. А в мене повірте, чималий загін і буде ще більший. Скоро повстання охопить весь Амарканд і я очолю його! Правлінню імператорській династії прийде кінець!

Лола спокійно дивилася на чоловіка, що наповнювався почуттям власної важливості. Кларк з Агатою завбачливо мовчали.

— Навіщо вам шлюб зі мною? — запитала холоднокровно дівчина.

— Ти аристократка. В якості моєї дружини допоможеш схилити на мій бік собі подібних! — самовпевнено відповів Петер.

— Тож моя згода важливіша за відмову, і всі ці залякування…

Петер засміявся, перебивши дівчину, а в такт йому зареготали Борг з поплічниками.

— Кицю, я маю завжди декілька варіантів! Якщо ти не погодишся,  я зроблю те, що пообіцяв, а шлюб запропоную іншій панянці, що скоро опиниться в такій само ситуації. Мені плювати, яку айру брати за дружину. Тож, яке твоє рішення?

- Я згодна! 

Лола піднялася і підійшла до жерця.

Петер вдоволено хмикнув і зробив те саме.

Нестор, наче як і нічого не трапилося, почав свою довгу промову про цінності шлюбу.

- Скорочуй, старий! Ти ж чув, всі згодні, ніхто не проти! — злісно буркнув Петер.

Жреця не треба було довго вмовляти. Він мріяв вже вшитися з цієї хати куди подалі.

— Отже, діти мої, покладіть долоні на священну Скрижаль, щоб підтвердити свою згоду на цей союз!

Жених з нареченою підкорилися.

— Айрін бере за чоловіка Петера, а Петер бере за дружину Айрін! Да здійсниться святе таїнство і прийме ваш союз свята Прамати!

Всі затамували подих, але нічого не відбулося.

— Це що таке? Ти — самозванка! — зло процідив повстанець, шарпнувши дівчину.

— Ні! — вигукнула Лола. — Можливо, це через те, що я все життя вважала себе Лалін. Я загубилася ще геть маленькою і мене виховували зовсім інші люди, в іншій країні. Лише три місяці тому, я дізналася, що я Айрін Блеріс. Ларс знайшов мене і сімейний артефакт це підтвердив.

— Де цей артефакт? — розлючено запитав Петер.

— У Ларса, можете в нього спитати, — відповіла Лола і додала:

— Шановний жрецю, спробуйте ім'я Лалін.

Нестор запитально подивився на Петера. Той переглянувся з Яном, пометикував і схвально кивнув.

— Що ж, кхм-кхм, — прочистив горло жрець. — Лалін бере за чоловіка Петера, а Петер бере за дружину Лалін, да здійсниться святе таїнство і прийме ваш союз свята Прамати!

Скрижаль Долі освітилася червоним сяйвом і згасла.

— Вітаю вас, молодята, з першим днем подружнього життя, а мені час йти! Жрець встав, хутко замотав скрижаль у вишите полотно і подався на вихід.

Вояки сховали мечі в саї і чекали подальших розпоряджень.

— Так, цих трьох, — вказав Петер на тестя з тещою та камеристку. — Зв'яжіть і киньте у льох.

Потім подивився на Яна і додав:

— І цього теж, я йому все одно не довіряю!

— Е-еее, Петручо! — обурився найманець. — А мене за що? Ми ж домовилися! Мене не можна в льох, я відморожу пальці і не зможу малювати підробні документи!

Петер скривився, мов середа на п'ятницю.

- Так, зв'яжіть його і залиште тут! Хай посидить, поки все скінчиться. І цю зв'яжіть, щоб бодай не втекла! — кивнув в бік Маніжі, що весь час стояла біля печі, біла, мов крейда. — І не чіпати її! Хто ослухається — повішу на дубові!

Вояки кинулися виконувати накази.

— Борг, візьми двох людей і сходи подивися, що там коїться. Сайман з селюками і своїми людьми мав вже підійти. Щось дізнаєшся — прийдеш, розкажеш!

— Добре, брате! 

Борг з двома спільниками вийшов з хати.

— А ти, кицю, — сказав Петер і боляче схопив "Айрін" за лікоть. — Підеш зі мною. Закріпимо наш шлюб на ділі.

— Я й сама піду, можеш не тягти! — гордо відповіла дівчина.

— То, може, ти до мене ще з кимось ходила? — зіщуливши погляд, запитав Петер.

— От зараз і перевіриш! Чого чекаєш? Чи чоловічої сили нема?

— А я дивлюся — ти дівка з перцем! Ну ходімо! 

Чоловік однією рукою схопив каганець, а іншою притиснув до себе дружину і поволік її до найближчої спальні. 

Зайшовши до кімнати, він штовхнув "Айрін" на ліжко, а сам почав розстібати штани.

— Що? Навіть не поцілуєш? — запитала фліртуючи дівчина.

Петер завмер у роздумі. А потім підійшов ближче до дівчини, схопив за поділ сукні і щосили рвонув. Плаття розлетілося на дві пілки.

— Вибач, люба, чим менше на тобі одягу, тим більше шансів, що ти десь не сховала кинджал. Я ще хочу пожити — довго і щасливо!

Петер схопив дружину і грубо впився поцілунком в її губи. Лола зібрала всю свою силу, всю ненависть до цього нелюда і здійснила потужний ментальний удар від якого звичайна людина не вижила б.

Петер відсахнувся, потер скроні і підозріло глипнув на дівчину:

— Ах ти ж, гадина болотна! Менталістка довбана! — і з розмаху вдарив Лолу по обличчю.

Дівчина зойкнула від пекучого болю, що розлився по щоці, з очей бризнули гіркі сльози.

— Я міг здогадатися! Надто все вдало проходило! Ах ти ж, зміюка!

Петер схватив Лолу за горло і почав допитувати:

— Хто ти така! І де справжня Айрін?!

— Хто я така? — прохрипіла дівчина, намагаючись вирватися. — Хто я така?! Я твоя смерть!!!

— Що? Зараз сама здохнеш!

Петер зловісно розсміявся, здавлюючи горло жертви сильніше, але за секунду його сміх обірвався. Він перевів здивований погляд на свої груди, звідки стирчало закривавлене вістря меча.