-45- Оминаючи пастку

В стайні Ларса і Рамії не було.

- Мабуть, на задньому дворі - вози обдивляються, - припустив Гор.

Спільники і справді були там.

- Ну як? Щось знайшли? - поцікавився охоронець.

- Ні, з кінською збруєю все гаразд. Фури теж укомплектовані запасними колесами, осями і мазницями з дьогтем, наче щойно зі складів виїхали. 

Лола підійшла до Рамії і прошепотіла її на вухо.

- Я про все дізналася!

Найманиця задоволено посміхнулася і звернулася до Блера:

- Ларсе, маємо тобі дещо розповісти, але може відійдемо десь у відлюдне місце? Здається нашим погоничам набридло сидіти в корчмі. 

Блер прослідкував за поглядом найманиці. Дійсно, в їхній бік прямував гурт з десяти чоловік.

- Хлопці йдуть до вбиралень, їм не до нас, тож я слухаю.

Рамія, переконавшись, що Ларс мав рацію, промовила:

- Перед сніданком Лола запропонувала переодягнутися подавальницею. Нерідко чоловіки обговорюють свої справи і не звертають увагу на обслуговуючий персонал. 

- Ви з глузду з'їхали! - емоційно перебив розповідь найманиці Ларс, - Її ж всі знають!

- Я замаскувалася, - втрутилася Лола.

- Це так, - підтвердив Гор, - Я був там і її не впізнав, бо вона перетворилася на апетитну засмаглу брюнетку.

- А зараз я не апетитна? Так? - насупилася камеристка, гнівно зиркаючи на Гора.

- Так, до справи! - наказав Ларс, - Щось дізналася?

- Звісно! - відповіла Лола і самовдоволено схрестила руки на грудях. - Ми у лайні!

- Лоло, розкажи нам про все, що ти почула! - попросила найманиця.

Камеристка подивилася на Рамію. Та в свою чергу відкрила їй свою свідомість, щоб дівчина  заспокоїлася: "Не виказуй своїх здібностей. Тримайся версії, що підслухала".

- Гаразд! Я обійшла всіх, хто снідав в залі. І тільки за одним столиком я почула розмову про те, що потрібно когось попередити і про якісь зміни в планах. Там сиділо вісім змовників: начальник валки, начальник охорони і шестеро охоронців.

- Не може такого бути! - вигукнув Ларс.

Він не очікував такого підступного удару.

- Начальник каравану, - продовжувала Лола, - Зацікавився мною і ми пішли до нього в кімнату. Там він вихвалявся, що скоро стане багатим і впливовим і пропонував поїхати з ним. А ще лаявся, що йому набридло керувати караванами, а в міжсезоння перебиватися з хліба на воду. Він мріє мати власну фабрику.

- Де зараз цей зрадник?! - процідив питання Ларс.

- Спить в своїй кімнаті. Я підмішала йому в вино трохи дурману. Поки засинав - розпатякав, що в нього є могутній союзник і саме з його людьми він снідав. А ще, перед тим як піти зі мною, начальник наказав своїм спільникам не розходитися і чекати його за столиком. 

Після почутого, Ларс на якусь мить застиг. Всі напружено спостерігали за чоловіком.

- Є два варіанти, - відмер нарешті Ларс, - Перший - пов'язати зрадників, залишити вози у корчмі разом з Блерісами, взяти з собою кілька десятків бійців і напасти першими. Другий - робити вигляд, що ми нічого не знаємо, але потрібно попередити погоничів, щоб були напоготові. В селі нічого не їсти і не пити. А коли прийдуть по нас - дати відсіч!

- Мені не подобається жоден з варіантів, - сказала Рамія.

- Чому? - високо піднявши брови, поцікавився Ларс.

- В першому випадку: ми не знаємо точно, де саме шукати повстанців - ліс великий. Крім того, наш чималий загін з великою ймовірністю, приверне увагу лучників. Ми наполохаємо їх і частина покидьків може зачаїтися.

- І в нас немає часу вистежувати втікачів, - погодився з найманицею Блер. 

- В другому варіанті - багато ризиків: зрадники вільні, можуть нанести удар в спину в будь-який момент; селяни насторожаться, що ми нічого не їмо і не п'ємо. Але перед цим потрібно всіх учасників каравану попередити не приймати частування від місцевих. Як це зробити непомітно і щоб всі тримали язики за зубами? 

- Маєш кращі ідеї?! - похмуро запитав Ларс.

- Швидше за все - доповнення до другого варіанту. Я поїду з Гором вперед. Будемо діяти в тилу ворога і якщо треба вас прикриємо. Можливо нам вдасться підмінити зілля у старостихи. Сподіваюся ще зустріти Мака, цілком можливо він зараз мчить до нас.

- Якщо ще живий, - невпевнено зауважив Ларс.

- Ти його недооцінюєш, - Рамія посміхнулася і продовжила:

- Потрібно створити метушню, в якій ми непомітно зникнемо. Погоничів звісно треба попередити про пастку, а от зі зрадників не спускати очей! І не давати їм змоги протягом подорожі збиратися до купи. І ще - потрібно два луки і додаткові комплекти стріл для хлопців. 

Найманиця перевела погляд в бік фур. Ларс уважно на неї подивився і не кажучи ні слова, підійшов до потрібного воза, відкинув волову шкуру, дістав з кишені ключ і відімкнув ящики з позначкою. 

- Бери все що тобі потрібно, - спокійно сказав Блер.

- Що? Навіть не будеш мене відмовляти? - здивовано запитала дівчина. 

- А ти хіба послухаєш? - відповів запитанням на запитання Ларс.

- Ні, але мені б було приємно, що ти хоч трохи хвилюєшся за мене! - зіщуливши очі, з образою в голосі пробурмотіла Рамія.

Ларс розгублено подивився на Гора. Той лишень розвів руками: "Жінки - одним словом!"

Рамія під приводом того, що їй потрібно зібратися в дорогу передоручила вибір зброї Гору і попросила осідлати Сніжку. 

Вона, підхопивши Лолу під руку, швидко повела її в бік корчми. Найманиці кортіло випитати у камеристки якнайбільше подробиць, а також змінити одяг на більш зручний. 

Ларс тим часом, не створюючи зайвого шуму, попередив погоничів про ситуацію, що склалася. Вояки обурилися і запропонували зараз же розправитися зі зрадниками, але швидко охолонули під пильним поглядом свого роботодавця.

- Зброю тримайте біля себе якнайближче. Зробіть так, щоб вози, які охороняються зрадниками їхали в різних частинах каравану. Потрібен максимальний кут огляду. Як прибудемо в село, ліквідуйте їх по-тихому, а тіла сховайте. Начальника охорони тримайте в полі зору, а караванвожатого я візьму на себе.