-32- Телепатка

Як і передбачував Ларс, співачка погодилася на роль особистої служниці Рамії. За свої послуги дівчина забажала чималу суму, яку мріяла витрати на відкриття власного кабаре в столиці. Блер потім жартував, що йому везе на змовниць з гарними апетитами, але чого тільки не зробиш для благородної мети. 

Лола попросила декілька днів на вирішення власних справ і ось тепер вона сидить у вітальні апартаментів найманиці. Бувша співачка з інтересом озиралася по сторонах, неначе вперше побачила подібну розкіш.

- Гарно тут у тебе! Цікаво, імператор своїм нареченим забезпечить такі ж само комфортабельні умови чи це тільки так Ларс тобою опікується?! - іронічно посміхнувшись, запитала Лола.

Рамія аж розгубилася від такої фамільярності. Звісно, що найманицю представили, як леді Айрін, доньку Блерісів. І Лола, буквально ще декілька хвилин тому, була з нею й з іншими мешканцями помістя досить чемною та вельми вихованою. Вона дуже сподобалася леді Агаті, а тут такі зміни. Мабуть, думки Рамії відобразилися на її обличчі, бо камеристка зухвало продовжила:

- Ти мізки не напружуй, я добре знаю, що тут роблю! А ти, відповідно, теж не в благодійність граєш, то ж ми з тобою одного поля ягоди. Як там тебе звати насправді?

- Айра Айрін Блеріс! - суворо відповіла Рамія, втрачаючи терпіння.

На що співачка, мов дзвіночок розсміялася. Вона схопилася з крісла і почала кривлятися, присідаючи в кніксені.

- Ага, а я Ло-ла! Дозвольте Вам всіляко годити моя леді! Для мене велика честь прислуговувати племінниці покійної імператриці, о-о!

Рамія спостерігала цей цирк з німим здивуванням.

- Добре, добре, - замахала тендітними ручками Лола, - Не буду тебе мучити. Я трохи телепат, а ти геть не вмієш ставити блоки, Раміє. Чи може тебе називати повним ім'ям? - єлейно запитала вона.

- Ні! - викрикнула найманиця!

Вона так перехвилювалася, що аж в грудях сперло дух.

- Не треба, краще так називай, і то, коли ніхто не чує. Я леді Айрін, розумієш? - проказала вона, тримаючись за серце.

- Ну звісно, я ж не курка якась, - чарівно посміхнулась камеристка і протягнула найманиці стакан з водою, - На, попий! Мене насправді звуть Лалін, але хай буде Лола. Тож, коли ти скажеш йому?

Дівчина з цікавістю вдивлялася в  Рамію пока та пила воду, але на останній фразі найманиці стало моторошно. "Може їй тихенько скрутити шию і викинути з вікна, як кажуть "хто багато знає, довго не живе!" - подумала вона.

Камеристка перелякано схопилася за горло і відвела погляд.

- Ні, ти нічого такого не думай, я - могила, тобто… це не доречне порівняння…, я нікому нічого не скажу. Ну хіба ж я винна, що ти, як розкрита книга? - схвильовано запитала вона.

Лола чітко усвідомила, що Рамія може з легкістю обірвати її молоде і таке коротке життя. Вона сама винна: є такі таємниці, про які краще не знати. "Але ж це так цікаво, така історія, о-о!" - шепотів невгамовний голосочок в її голові.

- Так, слухай мене! - гаркнула Рамія, - Забудь все, про що ти дізналася, і нікому ні слова! Якщо ти телепатка, то повинна була зрозуміти, чому я мовчу! Ще не час! Можливо він і не настане.

- Але…

- Немає ніяких "але"! А тепер я б хотіла послухати про тебе, раз про мене ти вже знаєш. Ні у людей, ні у нащадків драконів немає таких здібностей, наскільки мені відомо.