-28- Залишся зі мною

Подружжя Блерісів не знаходило собі місця від хвилювання. Леді Агата звикла, що Ларс завжди її повідомляв, коли збирався відлучитися у справах. А тут ні його, ні дівчини. А ще й охоронці підлили олії в вогонь. Вони занепокоєно заметушилися, коли дізналися, що Рамія без супроводу поїхала з помістя. За лічені хвилини з дрібних буржуа вони перетворилися в небезпечних найманців. Ян, Гор і Мак осідлали своїх коней і зникли за ворітьми помістя.

І ось по мощеному подвір'ю почувся тупіт копит. Пан Морін та Блеріси вискочили на вулицю. Вони помітили, в якому жалюгідному стані була кобилиця Рамії - її колись білосніжні боки та ноги вкривали плями крові. Красунчик виглядав не краще. Сам Ларс був втомлений, у рваному та брудному одязі зі слідами крові на обличчі.

- Всевишні боги, що трапилося! - вигукнула, заломивши руки леді Агата. Жінка розгублено дивилася на присутніх.

- На тракті на нас напала зграя голодних вовків, - коротко відповів Ларс. - Мак більш детально все розповість. Чоловік спішився і зняв Рамію з коня. Дівчина трохи похитувалася, але віддала Гору плащ і попросила потурбуватися про Сніжку.

- Може вам потрібен лікар? - стурбовано запитала айра.

- Ні, все гаразд, хлопці вчасно підмогли. Ми просто виснажилися, зараз приведемо себе трохи до ладу і спустимося вечеряти. Рамія з Ларсом пройшли до будинку.

- А я б випив чогось такого - міцненького! - вигукнув Ян, гарцюючи на своєму скакуні.

- А тобі як не їсти, то випити! Або те і друге! - штурхнувши друга в плече, зі сміхом промовив Гор, - Поїхали краще до стайні, в нас повно роботи.

- Айре Кларку, в милях трьох на захід по тракту треба прибрати туші вовків та десь їх захоронити, бо картина моторошна, - промовив Мак.

- Я відправлю стайничого в село, щоб зібрав людей! Це ж треба таке, хто б міг подумати! - стурбовано промовив Блеріс, хитаючи головою.

- Краще це зробити зранку, там ще бродять вовки, які втекли. А допомога конюха нам потрібна сьогодні у стайні, а ще безліч відер теплої води.

- Вода не проблема, - втрутився Морін. - Скажіть про це стайничому, він вам все покаже.

- Добре, гайда хлопці, раніше вправимося, раніше повечеряємо!

Вечеряли пізно. Марта двічі підігрівала страви поки всі зібралися. За столом було безрадісно. Всі, окрім Рамії, обговорювали подію, що трапилася на дорозі. Дівчина ледь торкнулася до їжі, занурившись у свої думки.

Не таким Ларс уявляв її перебування в його домі, адже саме це помістя стало йому по-справжньому рідним. "Що ж, у них попереду ще майже два місяці зими", - розмірковував чоловік. 

Поївши, всі розійшлися відпочивати. Ларс провів Рамію до її кімнат, і ніжно поцілувавши дівочу руку, побажав: 

- Доброї ночі, Крихітко!

Чоловік пам'ятав про запрошення найманиці, але здавалося, що з того часу, як вони сиділи в лавандовій кімнаті, пройшла вічність. Він вважав, що напрошуватися було б не доречним, хоча, поклавши руку на серце, Ларсу б дуже хотілося провести з нею ніч.

- Залишся зі мною сьогодні, прошу, - прошепотіла Рамія, обійнявши його за шию, - Не йди!

Серце чоловіка радісно підплигнуло. Він підняв найманицю на руки і переступив поріг її вітальні.

Закривши ногою двері, Ларс поніс Рамію до ліжка і ніжно поклав її на покривало. В цей момент вона була такою тендітною та беззахисною. Чоловік прибрав з її лиця неслухняне пасмо волосся, провівши рукою по щоці. Темні кола, що залягли під дівочими очима, видавали її втому.

- Я краще піду, Раміє, бо якщо залишуся, не дам тобі відпочити, - тихо промовив Ларс.

Дівчина з посмішкою піднялася, пригорнула чоловіка до себе і пристрасно поцілувала, пробуджуючи в ньому шалене бажання.