Серце дракона, частина 1

-19- Маленькі ревнощі

Мандрівники вслід за Ларсом зайшли у двір. Блер широко відчинив ворота в хлів, зайшов і прикріпив до низької стелі ліхтар. Так як там було лише три стійла, чоловіки вирішили розмістити в кожному по двоє коней. Охоронці розсідлали своїх скакунів і одягли на них теплі попони. Потім пішли до криниці по воду, щоб напоїти тварин.

Рамія прилаштувала Сніжку біля копиці з сіном. А от Ларс свого Красунчика був вимушений розмістити разом з Вітром Нормана. Якийсь час чоловіки мовчки розсідлували своїх коней і намагалися в тісноті трохи їх почистити.

- Гарний кінь в тебе, Ларсе, техільський бойовий! Такого не кожен вельможа зможе собі купити! - порушивши тишу,  промовив найманець.

- Та ти теж не жебракуєш, Нормане! Твій ассійський чорний - це величезна рідкість в наших краях! - Повернув комплімент Блер.

- Та ні, от справжній скарб - це Сніжка! - заперечив Норман, кивнувши в бік дівчини, яка любовно розчісувала кобилиці гриву. - Але ти правий, я гарно заробляю.

- Я в цьому не сумніваюсь. Ваші розцінки по кишені, мабуть, тільки імператору! - з кривою посмішкою зазначив Ларс.

- Там ще пеня, не все ж Рамії за тебе розраховуватися! - зневажливо проказав Норман.

І поки Ларс гадав, що йому відповісти, забрав свої речі і вийшов зі стайні.

"От, вилупок! І де тільки взявся на мою голову!" - вилаявся про себе Ларс. "Але хай думає, що залишив останнє слово за собою!"

Блер закінчив з Красунчиком і вийшов зі стійла. Він притулив свої дорожні мішки в кутку стайні і приєднався до Рамії. Найманиця якраз почала набивати сіном ясла. Зголоднілі коні з апетитом накинулися на суху траву. 

Дівчина відчула, що Ларса прямо таки розпирає поговорити наодинці, але охоронці саме носили воду для коней. Після того, як вони впоралися зі своєю роботою, Рамія попросила чоловіків зачекати надворі. Ті мовчки похватали свої мішки і вийшли. Ларс сперся на стіну і склавши на грудях руки вичікувально спостерігав за дівчиною.

- Кажи вже, - звернулася найманиця до чоловіка, мимоволі замилувавшись його мужньою статурою.

- Ну раз ти все чула, то може поясниш, кому і скільки я ще винен? - запитав Блер, ледве стримуючи роздратування.

- Ларсе, я думаю, що Норман ревнує, от і несе всяку нісенітницю, - відповіла дівчина.

- Ревнує? Між вами щось було? - вкрадливо запитав Ларс.

Рамія підійшла до чоловіка, ніжно провела рукою по його неголеніій щоці і пронизливо подивилися в очі.

- Було, є і буде, але дивлячись, який сенс ти вкладаєш в ці слова. Я з Норманом знайома з дитинства. Наші сім'ї товаришували, і можливо, якби ситуація склалася інакше, ми б вже давно були одружені. 

Ларс аж внутрішньо здригнувся від цих слів, наче з нього враз вишибло все повітря. Він схопив дівчину за талію і якомога близько притиснув до себе.

- І, коли ти хотіла мені розповісти про свого горе-жениха? - вкрадливо запитав Блер, обпалюючи її поглядом.

- А я і не хотіла, - видихнула відповідь Рамія. 

Вона вперлася руками в його сталеві груди, намагаючись відштовхнутися, щоб відвоювати собі трохи простору. Та марно. Близькість цього чоловіка бентежила і збуджувала тіло, перетворюючи всі думки в тягучий кисіль. Тільки хотілося вабити і бути звабленою. Силою волі, ледве опанувавши себе, Рамія продовжила:

- Ми з Норманом все давно вирішили. Та видно, йому ще раз треба пояснити. А про тебе я теж нікому не збираюся розповідати.

Наче нічого такого не сказала, але Ларса неприємно зачепили її слова. Він розслабив обійми і відійшов від дівчини. "Не збирається вона, наче я якийсь недолугий, що треба приховувати наші стосунки? Чи все таки підсвідомо вона розраховує на сімейне життя з Білобрисим?" Блер важким поглядом дивився на Рамію і, мабуть, щоб зробити собі ще більш боляче, запитав:

- Тобі подобається Норман?

Найманиця посміхнулася і глянула на Ларса, як на пришелепкуватого. І тільки-но хотіла відповісти, аж раптом щось привернуло її увагу. Дівчина навшпиньках підійшла до дверей хліву і щосили штовхнула їх ногою.

- Ой, ай, нащо так лупасити!? - почулося ззовні.

- Бо підслуховувати негарно! - відповіла найманиця.

- Ледве голову не знесла, добре, що трохи увернувся! - пожалівся Дір.

- Та ти мене ледве не роздушив, не міг впасти своєю тушею поруч! - бурчав Ян.

Рамія підняла високо ліхтар і висвітлила охоронців. Дір, тримаючись за лоба і кумедно борсаючись, вставав з лежачого на спині Яна, а Мак і Гор, відскочивши в сторону, спочатку стримували сміх, а потім гучно розреготалися. Тільки Норман незворушно стояв біля криниці, наче це все його ні на йоту не стосується.

Ларс, підхопивши свої речі і мішок Рамії, вийшов зі стайні. Мовчки передав поклажу охоронцям, а потім стулив чудом уцілівші двері до купи і замкнув хлів на замок.

- Ходімо, тут є чорний вхід! - коротко кинув супутникам і  попрямував до дверей кухні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше