-12- Бал

Чорна, без гербів карета плавно, погойдуючись на ресорах, рухалася вулицями в бік замку. На відміну від інших екіпажів, вона не пригальмувала біля парадного входу. Кучер повернув праворуч і обігнув центральну частину рожевого палацу. Карета в'їхала в арку і зупинилася біля непримітних, на перший погляд, дверей.

​Ларс відчинив дверцята і швидко вискочив надвір, щоб допомогти панянкам граційно вийти з екіпажу. У цей час біля службового входу на них чекав Мартін. Побачивши Дарін, він невимовно зрадів — чоловік уже не сподівався сьогодні зустріти дружину. Закохані радісно обнялися і немов забули про всіх присутніх.

​— Кхм-кхм! Я, звісно, все розумію, Мартіне, але треба дістати шлейф Айрін з карети. І надворі якось зимно для бальних черевичків! — строго зауважив Ларс.

​Мартін враз стрепенувся, ще раз радісно зиркнув на Дарін і кинувся виконувати доручення свого роботодавця. Зайшовши до замку і крокуючи напівосвітленим коридором, Рамія розгубилася, адже не зовсім зрозуміла задум свого спільника.

​— Чому ми поводимося як якісь злодюжки? — поцікавилася вона у Ларса.

​Чоловік пояснив: що більше таємничості, то краще. Саме тому і не купувався парадний ридван з гербами Блерісів на дверцятах і дюжиною коней в упряжці. Всю цю помпезність могла побачити тільки челядь, оскільки всі гості вже встигли не тільки приїхати, а й привітатися з принцом.

​Мартін провів спільників до просторої кімнати, про яку сьогодні домовився з головним дворецьким за десять золотих монет. Там усі залишили верхній одяг, а Дарін допомогла одягнути Рамії розкішний шлейф. Найманиця відзначила, що Ларс теж виглядав як справжнісінький аристократ: стильна зачіска, чорний костюм-фрак, білосніжна батистова сорочка з комірцем-стійкою, шовкова краватка-метелик. Поверх сорочки Ларс одягнув у тон пікейний жилет на три ґудзики, до одного з яких кріпився ланцюжок золотого годинника. З нагрудної кишені піджака виглядала акуратно складена хустинка. Довершували образ лаковані черевики на шнурівці.

​Пан Блер дістав із нагрудної кишені жилета годинник, поглянув на нього і задоволено промовив:

​— Десять хвилин до відкриття балу. Думаю, всі вже зібралися. Тепер і ми можемо з'явитися. Привернемо якнайбільше уваги! Ходімо! — на цьому слові Ларс запропонував Рамії взяти його під руку, на що дівчина охоче погодилася.

​Мартін завчасно відчинив двері перед змовниками і пройшов уперед, щоб попередити герольда про прибуття нових гостей. У кінці процесії йшла Дарін, яка потім, коли Ларс із Рамією зайдуть до парадної зали, приєднається до свого чоловіка.

​І ось ця мить настала. Відчинилися важкі двері з позолотою і чудернацьким орнаментом, відкриваючи вхід до неосяжної, величної тронної зали, вщент заповненої людьми. Гості гомоніли, шаруділи дорогим вбранням, юрбилися обабіч доріжки, що вела до принца. У цей час господар балу урочисто сидів у розкішному кріслі і з нудьгуючим поглядом слухав якогось лисуватого доповідача.

​Ларс із Рамією зробили крок на червону килимову доріжку і зупинилися. Заграли фанфари, і гучним голосом герольд оголосив:

​— Меценат Марішкан, шановний пан Блер із чарівною кузиною айрою Айрін Блеріс!!!

​Спільники схилилися в легкому вітальному поклоні і неспішно рушили через усю залу, щоб привітатися з Еріком Радимським. Більше сотні пар очей були прикуті до новоприбулих. Сканували все: обличчя, поставу, ходу, сукню Рамії, підраховували її вартість та вартість аксесуарів і прикрас, а потім перешіптувалися й охкали.

​Підійшовши до тронного п'єдесталу, Ларс схилився в поклоні перед володарем Марішкан, а Рамія одночасно з ним присіла в глибокому реверансі.

​Принц, звісно, знав, що його друг привезе на бал якусь Айрін і що йому конче треба з'явитися останнім. Але побачити таку красу Ерік ніяк не очікував. На якусь мить він випав із реальності, серце спочатку зупинилося, а потім побігло галопом, розганяючи молоду кров. Принц так захопився спогляданням дівчини, що забув відповісти на привітання. Отямившись, порушуючи всі норми етикету, він зіскочив з трону, підняв Рамію за руки і поцілував кожну з них. Так і не відпускаючи лівої долоні дівчини, Ерік по-діловому привітався з Ларсом. Потім зневажливо махнув рукою придворній знаті, щоб вони розступилися, і сам розмістив Ларса з кузиною ближче до себе.

​Усі присутні перебували в німому шоці. Деякі особливо вразливі дами імітували втрату свідомості, а може, їм і справді стало зле…

​Знову грянули фанфари, і герольд оголосив перший зимовий бал відкритим, а також запросив гостей побенкетувати перед танцями. Вельможі почали розходитися, збиватися в групки, вітатися між собою, переходити до приміщення з частуваннями.

​Банкетна зала була розділена з бальною лише анфіладою витончених колон з ажурними арками. Усе оздоблення мало єдиний стиль — багато білого, ванільно-кремового, ніжно-рожевого з вкрапленнями позолоти. Куди не глянь — скрізь квіти та зелень: на столиках, у діжках, на етажерках, у кашпо під арками, на імпровізованих перегородках-решітках.

​Декілька багатоярусних люстр із кришталевими підвісками, що спускалися зі стелі на масивних позолочених ланцюгах, м'яко освітлювали приміщення.

​Банкетна частина була поділена на зони відпочинку — диванчики та крісла зі столиками. Але були й тут окремі фуршетні столи та поодинокі канапи.

​Легкі закуски, тістечка, цукерки, тортики, фрукти, міцні та легкі напої, вода, лимонад, соки — усе це в достатку стояло на столах. Офіціанти безперервно снували банкетним залом із сервірувальними візками. Вони постійно поповнювали тарелі їжею, а карафи — напоями.

​Ерік запросив Ларса з Рамією до себе на бельетаж — великий балкон, який однією частиною починався в банкетному залі, а другою — закінчувався в бальному. З обох боків були сходи, на яких вартувала охорона. Також на бельетаж можна було піднятися з кімнати, що ховалася за тронним п'єдесталом. Саме через неї і пройшли друзі, щоб не пробиратися крізь натовп.