-10- Туманські острови

Ларс дав дівчині піти. Він і сам не міг збагнути, що це було. Якесь наслання, що затьмарило розум, не інакше. Але відчуття! Тягуче, ласкаве — не дежавю, ні! Щось таке, що вже було, але не так! Йому здалося, що він уже знав раніше ці вуста, цю пристрасть, якою пашіло жіноче тіло. Ларс пам'ятав усіх своїх жінок, окрім однієї. Як не силився згадати обличчя — не міг. Краще б він не пам'ятав усіх інших, але цю б не забував! Чоловік не помітив, як у роздумах дістався до своїх апартаментів.

«Треба випити! Що це за туман у голові!» — скаржився подумки Ларс, наливаючи в келих міцний напій. Випивши кальвадос одним ковтком, чоловік присів у крісло. Стало ще гірше: події з минулого, підриваючи розум, крутилися в голові, мов калейдоскоп.

Туманські острови, Канкуна. Дев'ять років тому.

Стрункі напівоголені дівчата гойдали стегнами у східному танці. Рясні фонтани, що приємно дзюрчали посеред великої тераси, несли свіжість у полуденну спеку. Десь у заростях тропічних садів виспівували екзотичні пташки. На низькому диванчику серед шовкових подушок розвалився, виставивши голе пузо, Арішбек — торговець контрафактними товарами. Подейкували, що він не гидував і торгівлею людьми.

Ларс у ті часи промишляв контрабандою, сколочуючи свій перший капітал. З Арішбеком він мав справу вперше, але, бажаючи розширити ринок збуту, вирішив ризикнути і прибув до Канкуни, столиці Туманських островів.

Купець ліниво відщипував виноградинки з грона і тягнув до рота. Прищуривши маленькі свинячі очі на зажирілому бородатому обличчі, він уважно слухав свого співрозмовника.

Саме зараз Ларс запропонував туманському торговцеві купити партію контрабандної зброї. Ціна Арішбека не влаштувала. Він хотів удвічі дешевше, адже товар незаконний. На що Ларс відповів, що законно його не придбати, відповідно, він міг би через дефіцит значно підвищити ціну, але, поважаючи шановного Арішбека, вирішив саме йому зробити вигідну пропозицію. Торговець заявив, що йому треба час подумати, а зараз він запрошує Ларса відпочити з дороги і відвідати хамам. Поки чоловік ніжився в басейні в обіймах розпусних красунь, Арішбек усе зважив. Він відповів контрабандистові, що згоден на його умови, і попросив показати зброю своїм помічникам. При цьому зауважив: якщо товар настільки якісний та чудовий, як його розхвалює Ларс, то угода відбудеться сьогодні ж.

Контрабандист повів помічників Арішбека на свою двощоглову шхуну-бриг під гордою назвою «Перлина Хайраму», яка пришвартувалася в місцевому порту. Ларс показав покупцям зразки зброї, що виготовлялася найкращими амаркандськими зброярами. Туманці задоволено белькотіли на своєму діалекті, розмахували ятаганами, мечами, роздивлялися метальні ножі і кинджали. Потім, перейшовши на загальну мову, запросили Ларса знову до торговця на перемовини. Як і обіцяв Арішбек, угода відбулася. Сторони залишилися задоволеними, і купець замовив у контрабандиста втричі більшу партію. Ларс був на сьомому небі від щастя. Якщо вдасться провернути це дільце, він купить ще один корабель.

Повернувшись на Туманські острови через місяць, Ларс потрапив у добре сплановану пастку. Повіривши людям Арішбека, він дозволив розвантажити товар з бригантини, а сам зі своїми помічниками вирушив за оплатою до торговця.

Арішбек зустрів контрабандистів із розпростертими обіймами, запросив чоловіків обмитися з дороги і розділити з ним частування. Ларс із радістю погодився. За столом прислуговували дівчата, з якими він місяць тому розважався в хамамі. Час від часу вони відвертали увагу чоловіків на свої манкі принади. Розімлівши і відчувши якусь ейфорію, Ларс не помітив, як його помічники зникли.

Контрабандист в’яло поцікавився у купця, де його люди. Арішбек, погладивши цапину борідку, відповів, що його помічники вже отримали оплату і вирушили на корабель.

— Вони щойно пішли, Ларсе, ти швидко їх наздоженеш! — додав торговець.

Чоловік трохи струснув головою, щоб упорядкувати думки — виходило не дуже. «Мабуть, це все східне вино... скоро мине». Він тепло попрощався з Арішбеком і навіть не звернув уваги на те, що нового замовлення купець не зробив.

Трохи хитаючись, Ларс вирішив наздогнати помічників. Крокуючи вузькими вуличками, які вели від садиби торговця до порту, чоловік ніяк не міг угледіти своїх людей. Раптом на піску він побачив свіжі темні плями. «Невже кров?!» — здивувався Ларс. Чоловік нагнувся, щоб узяти дрібку піску і роздивитися краще, і це врятувало йому життя. Над самісінькою головою просвистіла стріла. Ларс інстинктивно згрупувався і відскочив до стіни якоїсь обшарпаної хатини. Він мав терміново оцінити обстановку, але в голові туманилося, і чоловік не міг зосередитися. Тим часом на вузьку вуличку з дахів сусідніх будинків зістрибнуло четверо вбивць. Оголивши ятагани, які місяць тому поставив Арішбеку Ларс, вони повільно наближалися до чоловіка. До них приєдналася ще група з п’яти осіб.

Ларс вийняв із піхов парні мечі. В очах двоїлося, мерехтіли червоні спалахи. Чоловік зрозумів, що його обпоїли чимось сильним, але він не збирався так швидко здаватися. Прокліпавшись, став в оборонну стійку. Вбивці наступали. Першу трійку він усе-таки поранив, і вони відійшли, але на зміну їм стали інші. Якась важкість і втома сковували Ларсове тіло. Чоловік усвідомив, що довго не витримає — це його безславний кінець. Спочатку він втратив один меч, потім з його рук вибили другий. Нападник ударив Ларса у скроню, і той впав на коліна. Вбивця заніс над його головою ятаган, але раптом захрипів, схопившись за горло, і мертвий впав Ларсові під ноги. З його шиї стирчав метальний ніж. Через мить впав ще один. Ларс відчував, що скоро знепритомніє, так йому було зле. Він намагався триматися, якомога ширше розплющував очі і тер обличчя. На вуличці коїлося казна-що: якийсь юнак у пов’язці, що закривала майже все обличчя, методично знищував нападників одного за одним. Він настільки швидко крутився, розмахуючи своїми кривими мечами, що Ларс не встигав за ним стежити і просто заплющив очі, притулившись до стіни.