-2- Голова гільдії

В лігві гільдії було спокійно та це - затишшя перед бурею. Ларс прекрасно знав, що опівночі буде облава. Його коханка Бригіта сплуталася зі старим кнуром -  начальником таємної канцелярії. Вона зливала інформацію по останніх замовленнях, здала таємне місце гільдії і викрила всіх учасників. Як виявилося, ця шльондра не гидувала кохатися і з Брутом, а той в свою чергу вибовкував їй необхідні дані. "Тупа курка, на що тільки надіялася?" - лютував Ларс. Він абсолютно не ревнував Бригіту. Вона була для нього просто жінкою для чоловічих потреб. Гарна, принадлива білявка, необтяжена інтелектом. З нею, в принципі, не було коли і про що розмовляти. Мабуть, він все таки щось прогледів, недооцінив… Лялька втямила, що з Ларсом їй нічого не світить і вирішила влаштувати своє життя.

Часу було обмаль. Своя людина в канцелярії  попередила Ларса, що вночі до нього завітають гості. Першим ділом він "нейтралізував" Рамію. Її боялися. Під час сутички, найманиця з легкістю покладе десяток підготовлених бійців. Інформатор натякнув, що через неї значно підсилять загін. Ідея "отруїти зрадницю" прийшла миттєво. Ларсу доповіли, що після застілля, Бригіта зустрічалася з якимось незнайомцем і передала записку. План спрацював.

Рамія пройшла випробування і приєдналася до гільдії три роки тому.  В шайці було не прийнято випитувати про минуле. Як знайшла їхнє лігво, так до сих пір неясно. Вона за роки служби не провалила жодного завдання. Найманиця, мабуть, єдина людина, яка могла битися з Ларсом на рівних, але ж він нащадок драконів і тому значно швидший, витриваліший і живучіший. Згодом Ларс почав здогадуватися, що дівчина не така проста, як намагається здаватися. 

Рамія подобалася Ларсові - таємнича, неприступна, але те, що вона теж носій драконячої крові подобалося більше. На цю її особливість в Ларса були великі плани. Звісно, як нормальний чоловік, він би бажав бачити її затуманені пристрастю карі очі, пропускати через пальці тяжке чорне волосся, цілувати пухкі вуста… але Ларс заборонив собі про це думати. Ця квіточка йому потрібна зовсім для інших цілей. 

Неквапливий стукіт в двері вивів голову гільдії з роздумів. Чоловік, що до того ліниво сидів у кріслі, хутко підійшов до входу. Два коротких і три довгих постукування - це був Піт, його права рука і друг. Цей здоровань, за домовленістю з Ларсом, довгий час грав свого серед "відморозків", що дало йому змогу не тільки вистежити Брута і Бригіту, а й спостерігати настрої в низах. Піт був очима і вухами Ларса. Для всіх "свій в дошку", для нього - побратим і радник.

Голова гільдії відчинив двері. 

- Заходь, друже! 

Піт привітально стукнув кулаком об кулак Ларса, пройшов в кімнату і з полегшенням розвалився в кріслі, витягуючи довгі ноги. Ларс налив в келих добротного вина і передав Пітові. Той з вдячністю прийняв напій.

- Змочи горло і розказуй, як там наші справи? - нетерпляче мовив чоловік.

Піт випив вино одним махом, не розбираючи смаку. Обтерся засмальцьованим рукавом, з огидою подивився на свій одяг. Потім вирішив, що це пусте, і почав розповідати другові про свої митарства: 

- Рамію відвіз, як ти і просив. Брут відправився до праотців. Намагався, падло, мене вбити. Золото ще раніше розділив між "нашими", твоя частина в схові біля стайні.

- А Бригіта? - з інтересом запитав Ларс.

- У матінки Го, у відключці після її фірмової настоянки. Вранці отямиться на галері, буде обслуговувати гарячих матросиків! - криво посміхнувся Піт.

Йому не було шкода зрадниці. Нічого, крім огиди, він до неї не відчував. Якби не Ларсовий інформатор, багато хто б з гільдійців не зустрів світанок.

Бригіта була коханкою Ларса більше двох років. Саме Піт привів білявку в гільдію. Він думав, що врятував її від борделю, куди дівчину сплавив вітчим-ґвалтівник. Піт спокусився милим личком і повірив у всі її казочки. Першим часом дівчина линула до хлопця, але зрозумівши, що він фактично в гільдії "ніхто" швидко переключилася на Ларса. Що відчував зраджений коханець? А нічого! Піт просто зрозумів, що пригрів хвойду, потім згодом дізнався, що ніякого ґвалтівника не було. Розважлива дівка витягла на себе багатенького синочка зі столичної знаті і той втратив через неї голову. Хлопчина почав погрожувати батькам, що повіситься, якщо вони не дозволять одружитися з Бригітою. Після таких шманців, батько сімейства найняв братків зі столичної гільдії і ті тихенько вивезли дівку за багато миль, в портове містечко Хелібек. Тут Піт і зустрів її. Сумна та заплакана вона сиділа в корчмі матінки Го, де господиня розказувала їй про принади майбутніх заробітків.

- Вибач, Піте! - Ларс якось сумно подивився на друга. - Я не мав крутити з нею. Може, якби не твоя робота під прикриттям, Бригіта залишилась з тобою?

Піт гучно розсміявся.

- Ларсе, ти себе чуєш, це продажна дівка, вона і тебе зрадила і наступного зрадить, якщо на горизонті замаячить жирніший шматок. Я це зразу зрозумів, тому нормально все переніс. Тим більше усвідомлював, що їй з тобою, крім якихось незначних подарунків, нічого не вкипить. І якщо тобі стане легше, то знай, мене це тішило!  Вона використала мене, ти використав її, вона використала тебе - закон кругообігу використання в природі! Тепер знову використають її, принаймні я на це сподіваюся. Хтива сучка! - Піт зло сплюнув на підлогу. - Всю малину нам обламала!

- Не хвилюйся, Піте! - промовив Ларс. - Ти ж знаєш, що у мене завжди є запасний  план!

Голова гільдії присів у крісло і почав розказувати:

- Ще рік тому, на підставні документи, я купив пару хат в Кошилибі. Заїжджі будівельники зв'язали їх підземними ходами. На всяк випадок… І зараз цей випадок настав! Тому, друже, візьмеш самих адекватних і провірених хлопців, щоб відсидітися там деякий час. Селище знаходиться в дванадцяти милях від міста на північ, далеко від основного тракту. Хати розкидані. Людей живе мало. Тим часом, безуспішний напад на нас добряче похитне стілець під дупою начальника таємної канцелярії.  Згодом йому "допоможуть" піти на пенсію, а вакантну посаду обійме "наша" людина. Коли все заспокоїться, ви повернетесь і поступово продовжите свою справу. Я домовився - вас ніхто не чіпатиме. Але є умова: час від часу будете виконувати деякі доручення канцелярії.