Передмова

Передмова

Панувала епоха великих королів та імператорів. Землі та народи Ісли розділяли не лише моря та океани, а й різні культури, вірування та традиції, якими були так багаті їх народи. Кожен клаптик суходолу носив назву Острова. Тоді як, кожен Острів мав свою власну назву, яка часто породжувалася його історією створення, способом життя, що там вирувало, культурою та традиціями. До сьогодні, мало хто знав скільки взагалі існувало Островів, що омивалися морями та океанами великої Ісли. Ще жодному мандрівнику не вдалося обігнути повністю весь океан. Тому, у світі не існувало мапи, яка б повністю і точно описувала всю Іслу.   

 Серед мореплавців та торгівців не рідко ходили легенди про Острови, що мали здатність пересуватися океаном, тим самим, щоразу змінюючи свої координати. Так, покладаючись на мапу і мандруючи на один із Островів, що на ній був зображений, мандрівник міг опинитися у відкритому Океані, не знайшовши там жодних ознак життя.

Та існували і такі Острови, які були приховані від людських очей. Їх жителі, за допомогою магії, могли вміло замаскувати свої землі від небажаних гостей, створивши довкола густий туман, або, наклавши ілюзію пустоти чи неприступних скель, які здавалися безлюдними і часто кораблі їх просто оминали, пропливаючи повз. 

 Одним із найвідоміших Островів, що існував в Океані та був відомий кожному мандрівнику та торговцю – був Острів Семи Морів. Величні землі, які налічували в собі безліч різних меншин. Адже, свого часу Острів став притулком для багатьох народів, які, втікаючи від лихих часів, шукали порятунку та місця, де вони могли б почати нове, щасливе життя. Тому, не дивно, що вірування та традиції мешканців Острова були такими різними та не схожими один на одного. Та не зважаючи на це, силу Богів на цих землях шанували. Хоч і для кожного ці Боги були різними.

Сам Острів Семи Морів складався з невеликих міст та поселень, кожне з яких було по своєму особливим. Містами керували лорди, які діяли у відповідності до законів імперії та підкорялися волі імператора. Всі міста процвітали та збагачувалися за рахунок добре розвинутої міжконтинентальної торгівлі та прекрасному розвитку внутрішнього господарства. Людська праця на Острові цінувалася і була вкрай важливою складовою процвітання. Та не менше цінували і магію, якої на Острові було вже і не так багато. Тому, люди наділенні здібностями тут були на вагу золота.

Столицею Острова, було визначне та величне місто Цитадель, що розміщувалося на самому його краю, омите морем та оточене високими, майже не прохідними, скелями. Здавалося б, самі Боги приклали свою руку, створюючи це фантастично прекрасне місто.

Потрапити до Цитаделі було вже і не так просто. Першим, найнебезпечнішим та найважчим способом, було прийти до столиці через гори. Високі підйоми, що стрімко змінювалися крутими спусками, після чого – густий ліс. Другий і третій способи – це шляхи через море. Саме море й стало для жителів Острова основною стежиною до столиці.  

Центром та окрасою Цитаделі був величезний замок, що розташовувався на кручі, високо над морем. Палац складався з чотирьох поверхів, та двох високих башт, через які проходили головні ворота. При дворі було величезне подвір’я з декількома прибудовами та храмом, в якому місцеві жителі поклонялися своїм Богам. Храм був єдиною спорудою на території замку, куди були відкриті двері не лише для знаті, а й для простих людей.

Біля палацу розкинулося місто, кам’яні споруди якого, гармонійно поєднувалися з природою, що оточувала Цитадель. Здавалося, що архітектори вклали всю свою душу в це місто, створюючи таку красу.

Селище і засіяні поля, що знайшли своє місце біля густого лісу, доповнювали всю красу Цитаделі, роблячи це місто ще більш величним та неймовірним. А теплий клімат, що був родзинкою столиці, дозволяв на протязі цілого року, засіювати родючі землі все новими і новими культурами.

Та рано чи пізно, а всьому приходить кінець. Так, гармонія і мирне життя на Острові Семи Морів вмить обернулося в жахіття, варто було посісти імператорський престол Владлену Могутньому. Красиві і багаті землі в одну мить перетворилися в скалічені і залитті кров’ю руїни. Жорстокість хвилею прокотилася всім Островом, не лишаючи осторонь жодної родини. Лиш смерть та сльози ніс з собою імператор, вбиваючи та знищуючи свій народ. І причиною тому була відсутність душі та серця в його вже давно холодному і пустому тілі.