-10- Менталіст

Рамія швидко переодягнулася в просту шерстяну сукню, намагаючись не думати про слова Нормана. Вона вірила в щире кохання Ларса і відганяла від себе будь-яку думку, що це може бути не так. Найманиці було шкода Нормана. Вони товаришували з самого дитинства, але обоє знали, що разом їм не бути. Рамія не давала чоловікові жодного приводу думати, що між ними можуть бути стосунки, але серцю не накажеш. Зітхнувши, дівчина залишила свої кімнати і пішла до Лоли. 

Вона застала камеристку геть в розмотаному стані. Обличчя велінки блищало від сліз.

— Лоло, що трапилося? — стурбовано запитала Рамія і обняла дівчину.

— Мій тато… — схлипнула велінка. — Мій тато у палаці! Що вони з ним зробили! Ненавиджу!

Найманиця згадала слова Нормана про менталіста і зрозуміла про кого йшла мова.

— Лоло, не плач! Головне, що він живий і ти знайшла його. Давай присядьмо і ти все мені розповіси, — вмовляла вона її, мов маленьку дитину.

Лола витерла очі і слухняно присіла на ліжко.

Рамія розмістилася поруч з нею і ласкаво промовила:

— Розказуй, що тебе бентежить.

Лола опанувала себе і розповіла, як спочатку зчитувала різноманітних прислужників, але там не було нічого цікавого. Аж раптом вона почула, що один з них шанобливо звернувся до непоказного чоловіка, назвавши його паном Декаром. Велінка відразу зрозуміла, що мова йде про секретаря імператора. Його уявний образ вона бачила в споминах Діра, тож відразу впізнала. Лола хоробро підійшла до чиновника і поскаржилася, що заблудилася. Рене Декар зачарований її голосом зголосився сам супроводити прекрасну панянку. Дівчина мило йому посміхнулася і подала руку. Тактильний контакт підсилив ментальний вплив і страхітливі картини зі свідомості секретаря буквально заполонили Лолу. Її охопив такий жах, що дівчина почала тремтіти. Рене Декар розцінив це по своєму і міцніше стиснув своєю спітнілою рущищею її тендітну долоньку. Чоловік запитав, яку наречену вона супроводжує. І коли Лола відповіла, то дізналася, що імператор вважає Рамію самозванкою і на відборі намагатиметься її викрити за допомогою менталіста. А потім вона побачила уявний образ свого батька. Він мало був схожий на того кремезного, сильного, харизматичного чоловіка, яким вона його запам’ятала. Натомість це був зморений виснажений старець з пусткою в очах. Ще вона бачила катівню в якій його тримали і від переживань ледь не втратила свідомість. Секретар підхопив майже непритомну дівчину на руки і розмістив на диванчику в алькові палацового коридору. Хтось знову позвав його і він метушливо вказав Лолі, як дійти до бальної зали, і вибачаюсь побіг у своїх справах.

Рамія обдумувала почуте. З однієї сторони їй було шкода велінку, а з іншої — це був шанс вткрутитись.

— Послухай Лоло, ми врятуємо твого батька! Обіцяю! Тепер подумай, як мені пройти відбір, щоб він розповів Ксавію тільки те, що нам потрібно.

— Я…я не знаю! Мені взагалі не зрозуміло чим імператор утримує його, що він погоджується на нього працювати! — розгублено відповіла велінка.

— Можливо тортурами? Чи шантажем? Ти казала, що твоя сестра теж пропала.

— Так, Аміна.

— Ну от! 

— Я знаю що можна зробити, але це дуже ризиковано! — і Лола поділилася своїми думками.

— Це шанс, але якщо не вдасться, то будемо імпровізувати. Піду попереджу своїх охоронців, щоб готували шляхи відступу. Шкода, що в нас так мало часу, — зауважила Рамія, потираючи очі.

Гор, Мак і Ян ще теж не спали. Вони уважно вислухали всю інформацію і задумалися. 

— План такий собі, але коли це ми не ризикували?! — оптимістично промовив Ян і білозубо посміхнувся.

— Потрібно все розповісти Норману. Вранці може бути вже пізно! — запропонував Гор.

— Так, — погодився Мак. Охоронець встав з крісла і почав збиратися. — Півгодини тому він заходив до нас і розповів, де зупинився. Схожу до нього.

— Ми з тобою! — приєдналися Ян з Гором.

— Після відбору треба витягти батька Лоли з цього пекла! — наказала Рамія.

— Витягнемо, головне, щоб він відбувся.

Друзі ще трохи поміркували і розійшлися.