-5- Важкий день

Сьогодні спільники вирішили офіційно прибути до маєтку Блерісів, який знаходився в розкішному кварталі неподалік замку. Звісно цей будинок був куплений за гроші Ларса, як і все що в ньому було.

Для того, щоб обвести навколо пальця шпигунів імператора, спільники розділилися. Найманці з Лолою та Рамією переодягнулися в просте вбрання, сіли в бричку і поїхали до маєтку під виглядом майбутніх служок. Там їх вже чекав дворецький, який розмістив гостей з комфортом.

Ларс з Блерісами інкогніто виїхали з міста. Недалеко від столиці в Блера було невеличке помістя і господарство. Все це колись належало айру Скорику, який давно сконав від старості. Перед смертю він визнав Ларса своїм правнуком і подарував все майно. Варто сказати, що айр Скорик був затятий гравець в карти і охочий до випивки, тож неважко уявити, яка "спадщина" дісталася Ларсу. Хоча останнього це турбувало мало.

На відміну від помістя Блерісів, Скориківський маєток ніхто не відбудовував, не оздоблював і не прикрашав. Все чим воно відрізнялося від основного пейзажу - це міцна, висока і щільна огорожа. Селяни, що жили при Скорику давно переїхали, більшість в Срібленці. Дехто, отримавши викуп за хату, пішов шукати кращої долі. В селі оселилися люди Ларса. На перший погляд це були звичайні селяни. Чоловіки і жінки завжди одягнені по сільському; хатинки були міцні, всередині чистенькі, але зовні мали недоглянутий вигляд, щоб не привертати зайву увагу у випадкових зайд. З помістя справно сплачувався в імперську казну невеликий податок. Але насправді - там було розміщене добре організоване угруповання, в якому кожен знав свої обов'язки.

Саме тут розвантажувалися каравани Ларса і далі товари розвозилися малими партіями по імперії і за її межі. Тут переховувалися його контрабандисти і шпигуни. Тут він мав прихисток, коли потрібно було вирішити не зовсім законні справи в столиці.

Блеріси разом з камеристкою Мірою в'їхали до просторого двору маєтку Скорика. Вони, не гаючи часу, переодяглися і пересіли в свою карету з гербами. Позаду них вже вистроїлися вози з особистим майном. А саму процесію оточив кінний загін охоронців.

Спільники покинули помістя і виїхали на широкий тракт, що вів до столиці.

Все виглядало так, наче айри Блеріси тільки-тільки під’їжджають до Маракен.

Не встигли вони прибути до свого маєтку, як імператора вже повідомили про їх приїзд.

Від цієї новини очі Ксавія хижо блиснули. Зі зловтішною посмішкою він звернувся до свого секретаря.

- Попередь всіх про завтрашній бал! Немає чого більше тягнути. А післязавтра буде відбір. Ти, Рене, особисто відповідаєш за те, щоб все пройшло на вищому рівні. За Блерісами встанови цілодобове стеження. Виконуй!

Рене Декар шанобливо вклонився і вийшов з імператорського кабінету. Він був не просто злий, а шалено розлючений. Вчора так і не вдалося потішитися з Кайлою, на самому цікавому місці він втратив чоловічу міць і потім взагалі заснув. А тепер в найближчі дні йому не вирватися з палацу.

- Бісів відбір! Бісові Блеріси! - лаявся секретар, крокуючи довгими коридорами.

Потім він знайшов іншого винуватця своїх проблем. Це був Ксавій. Саме через роботу і постійний стрес Рене відчув слабкість. Він йшов і подумки, щоб ніхто не почув, кляв вже імператора.

Він згадував його, коли віддавав наказ писарям написати і розіслати декілька десятків повідомлень, коли домовлявся з шеф-кухарем про меню, а з музиками про репертуар, коли віддавав глашатаям списки гостей і коли робив ще купу справ, щоб бісів бал відбувся.

***

Бажаю всім світлих вихідних і Божої ласки!

Хто нудиться в очікуванні продовження запрошую безкоштовно почитати свою новинку "Пастка для бабія". Сподіваюся ця книга теж вам сподобається.

П.С. Тільки не читайте поспішно, особливо перші розділи. Там мало тексту, але він змістовний.

І прошу, не звинувачуйте мене типу: "краще одну книгу закінчити, а потім іншу почати". 

Як виявилося, паралельне написання мені потрібне. Є автори які і ведуть по два акаунти, а то і більше. В мене один, тому тут з часом будуть різні книги. Я людина різностороння і мої історії теж :)))))