-3- Занедба

Темною вулицею кварталу ремісників крався одинокий чоловік. Він підійшов до занедби, вікна та двері якої були щільно забиті дошками. Ще раз оглянувся через плече чи ніхто за ним не стежить і постукав: два коротких і три довгих удари.

Забиті з виду двері прочинилися. Сухенький дідусь, високо тримаючи каганець, запросив гостя увійти.

В середині будинок кардинально відрізнявся. Він був доволі добротним і міцним. Дір, а це був він, зайшов до просторої кімнати, по периметру якої стояли дивани з подушками, підлога була встелена килимами, а вибілені стіни прикрашали цупкі гобелени. В центрі стояв стіл за яким сиділи Ларс, Ян, Мак і Гор. Чоловік привітався, зняв плащ і присів біля каміну, зігріваючи змерзлі руки.

— Ну і мерзенна погода! Поки добрався, задуб на кісту! — жалівся Дір.

Ян підігрів чайник і налив товаришу повний кухоль узвару. Той з вдячністю взяв і почав пити.

— А поїсти є що? — запитав в присутніх Дір, відриваючись від кухля.

— А що, тебе на службі не годують? — глузуючи, відповів запитанням на запитання Гор.

Він відрізав добрий шмат від м'ясного пирога і простягнув Дірові. Той з жадібністю схопив частування і почав їсти.

— Яке там! Я цілий день впроголодь. Імператор вигнав свою коханку, а його особистий секретар її підібрав. Я якраз потрапив йому під руку і в цьому був змушений приймати участь, — проговорив він з набитим ротом.

— І що ж ти робив? Теж підбирав коханку в період між імператором і секретарем чи після всіх?! — зареготав Мак зі свого дотепного жарту.

— Та іди ти! Хто мені дасть? — махнув рукою Дір, доїв пиріг і запив узваром. — Смачно, але мало!

— Переб'єшся, ти між іншим з'їв мою вечерю, - пробубнів Гор.

— А ви що на мілині, не можете собі їсти купити?

— Не хочемо привертати зайву увагу. Чекали на темінь, щоб камін та грубки розтопити. А то почнуть сусіди задаватися питанням, чому з руїн дим валить, — відповів Ян.

—Ясно. А як Рамія? Їй вже краще? — стурбовано запитав Дір, звертаючись до Ларса.

— Так, рани вже добре затягнулися, скоро від рубців і сліду не залишиться. Ще пару днів і можемо об'явити, що Блеріси прибули на відбір. Розкажи краще в подробицях, що там за історія з фавориткою.

— Тільки за шмат пирога, сил немає говорити, — хитро промовив Дір.

Отримавши бажане, він в деталях переказав події сьогоднішнього дня.

— Кайла всю дорогу ридала, поки їхала в кареті. Може думала, що її ніхто не бачить і не чує.

— А потім? —запитав Мак.

— А що "потім"? Привезли, завели до будинку, занесли її речі. Олаф залишився її сторожити, а я прибіг до вас.

— А секретар не з'являвся? — поцікавився Ларс.

— Та ні, він ще в палаці, раніше дев'ятої вечора не звільниться.

— Тобі, Діре, треба буде з цією Кайлою потоваришувати, щоб вона тобі довіряла, — зазначив Гор.

— Та навіщо вона мені здалася? Від баб одні проблеми.

— Правильно, і вони можуть бути у Ксавія, — почув Дір дзвінкий жіночий голосочок.

Чоловік повільно повернувся і побачив Лолу.

— А це що за німфа? Чому не познайомили!? — проказав він і набрав молодецького вигляду.

За що отримав гарного стусана в плече.

— Ти не заглядайся! Очі зламаєш, — тихо осадив його Ян.

І більш голосніше з теплою посмішкою додав:

— Це Лола подруга Рамії і за сумісництвом її камеристка.

— Зрозумів не дурень, дурень би не зрозумів! — пробубнів чоловік.

Потім підійшов до дівчини, вклонився і представився. Вона у відповідь присіла в легкому кніксені.

— Прошу, паняночко, до столу! Ми уважно вислухаємо ваші висновки і припущення, — серйозно проказав Дір.

Лола скористалася запрошенням і сіла на звільнене Маком місце біля Яна.

— Вибачте, але я ненароком підслухала вашу розмову, було так цікаво, що я не могла піти, — промовила дівчина. — Що я думаю з цього приводу? Мені здається, що леді Кайла буде не дуже рада пристрасним обіймам підстаркуватого секретаря. У мене є зілля, що відбирає чоловічу силу, майже на добу. Якщо давати регулярно, то ефект підсилиться.

— Лоло, якщо твоє зілля таке ж, як ти дала начальнику валки, то мені вже того секретаря шкода, - сказав Ларс і засміявся.

— Ні, то був екстрений варіант, я трохи переборщила, — промовила дівчина, зніяковівши.

А Мак тим часом згадав, як отримав на горіхи від камеристки. "Щоб там не казали, вона відьма! Як є - відьма!" — вже без злості подумав він.

— То що там з тим зіллям робити? — вернув бесіду в потрібне русло Дір.

— Прийдеш сьогодні до Кайли і подаруєш флакончик з настоєм. Там буде три дози. Розкажеш що і як. Далі вона сама шукатиме зустрічі з тобою. Звісно, якщо не захоче заміж за секретаря.

— Що скажете? — запитав Дір у присутніх.

— Хай буде так! — погодився Ларс. — Може ця Кайла десь стане в нагоді. В іншому разі зробимо добре діло.

Всі інші теж погодилися.

Лола сходила в свою кімнату, принесла зілля і віддала Дірові зі словами:

— Потрібно додати в будь-який напій лише десять крапель. Ефект буде через хвилин п'ятнадцять. А ще через десять він засне.

Дір взяв зілля, обережно сховав до кишені і накинув плащ. Чоловік попрощався зі спільниками і вийшов з занедби в ніч.

Ларс підійшов до Лоли.

— Як Рамія?

— Спить, я дала їй снодійного. Чим більше спатиме, тим швидше одужає. Надто велика втрата крові. З такими ранами звичайна людина не справилася б.

— Вседержителі, який же я бовдур! Як міг відпустити її в те помістя! — картав знову себе Ларс.

— Що сталося, те сталося, — мудро промовила велінка. — Вам краще піти до неї. Їй буде приємно побачити вас, коли прокинеться. Ларс вдячно подивився на камеристку і пішов до Рамії.