-44- В пошуках зрадника

Найманиця встала, щоб піти до Ларса з Гором і переговорити з ними, але велінка схватила її за руку.

- Чекай, в каравані є зрадник. Військові знали маршрут і коли приблизно ми виїдемо. У них був час захопити помістя, село і спалити корчму. Треба його знайти, і чим швидше, тим краще. 

Найманиця задумалася. Вона теж так вважала, адже з новою інформацією це було очевидним.

- Є ідея, як це зробити?

- Так! - рішуче відповіла камеристка, - Треба зібрати всіх в залі на сніданок.  Я переодягнуся подавальницею і зможу кожного зчитати.

- Але ж ти моя камеристка. Це неприйнятно прислуговувати чоловікам в корчмі! - вигукнула найманиця.

- Я замаскуюся. Я ж артистка, одягну перуку, нанесу макіяж, підкладу валики під сукню і рідна матінка не впізнає. 

Дівчата ще трохи пообговорювали свій план і розійшлися. Лола побоювалася, що Ларс дізнається про її здібності, але Рамія запевнила, що про все потурбується. Якщо доведеться, то зрадника вона сама ліквідує.

Ларс з Гором усамітнилися в його кімнаті. Там їх і знайшла Рамія. 

Блер збуджено міряв кроками невелике приміщення і періодично лаявся. Найманиця ніколи не бачила його таким розлюченим. 

Вирішивши не тягнути з поганими новинами, вона розповіла про все, що дізналася від Лоли. Рамія спостерігала як змінювалися емоції на обличчі Ларса: шок, гнів, злість, розпач і в кінці рішучість.

- Ми маємо знищити повстанців! - сказав чоловік, гепнувши кулаком по стільниці.

- Так, але серед нас є зрадник, і про будь-яке твоє рішення ворог буде попереджений.

- Горе, - звернувся до охоронця Ларс, - Ти прослідкуєш за заїздом! І якщо хтось таємно покине караван, то потрібно перехопити його.

- Так, без проблем, я і сам про це подумав.

Рамія запропонувала ідею Лоли, звісно без подробиць і в трохи зміненому варіанті:

- Охоронців і погоничів потрібно зібрати в залі на сніданок. Так ми переконаємося, що всі ще на місці. Ларсе, скільки людей в каравані?

- По троє на повозку, начальник валки, начальник охорони, айри Блеріси, камеристки Міра і Лола і ми - дев'яносто дев'ять.

Гор прикинув, порахував і обурився:

- Всього шістдесят чоловік охорони, чому так мало? Малось же бути не менше ста. 

Ларс розвів руками, лише зараз усвідомлюючи свою помилку, але дещо додало йому наснаги, і він поділився зі спільниками:

- Начальник валки запевнив мене, що шлях "чистий" і стільки ротів годувати економічно невигідно. Тож запропонував скоротити охорону. А я зробив дещо по-іншому - на місця звичайних погоничів посадив досвідчених бійців.

- А караванвожатий знає про подробиці підміни? - поцікавилася Рамія.

Ларс всміхнувся і відповів:

- Знає тільки те, що погоничі нові.

- У мене вже двоє підозрюваних, - пробурчав Гор, - Це начальник валки і хтось з нових погоничів.

Ларс недбало скуйовдив на голові волосся. Він робив так, коли дуже глибоко задумувався. Рамії був дуже знайомий цей жест.

- Я не знаю… всі люди перевірені: караванвожатий працює на мене вже більше року, а "погоничі" - охорона з моєї судноплавної компанії. Частина вантажу - це новітня зброя, яку чекають на моїх кораблях.

- Так може повстанців і зацікавив твій караван, бо ти перевозиш зброю? Хто знає про цей "особливий" вантаж?

Ларс переглянувся з Рамією. Він потер підборіддя і промовив:

- Я нікому відкрито про це не розповідав. Ящики зі зброєю на вид такі ж самі, як і з посудом. Всі замкнені. Ключі тільки в мене. Робітники з фабрики доставляли їх на склади серед ночі і позначили спеціальною позначкою. Я особисто контролював завантаження товару.

- Все цікавіше і цікавіше! Начальників треба посади за стіл разом з підлеглими. Для порядку, - запропонувала Рамія, - А я піду до стайні, перевірю упряж у коней, а ще вози не завадить перевірити. 

- Я накажу, щоб йшли всі снідати без виключення, а сам приєднаюся до тебе, ти ж не проти - запитав Ларс.

- Це було б чудово! Я хоч не боягузка, але ця ситуація мені дуже не подобається.

- Що ж, раз все вирішили, тоді я від'їду трохи від заїзду, проконтролюю дорогу, але спочатку всіх перерахую, - промовив Гор.

Вдаривши по рукам за старим гільдійським звичаєм, змовники розійшлися. 

Лола тим часом переодяглася. З тендітної блондинки вона перетворилася на пишну брюнетку. Вийшовши з кімнати, велінка уважно подивилася на вартових, але ті навіть і не поворухнулися. Запитай хто -  охоронці будуть клястися, що жодна людина повз них не проходила.

Зайшовши на кухню, дівчина підійшла до господаря корчми, і пильно вдивляючись йому в очі, сказала декілька речень. Після чого той задоволено об'явив, що від сьогодні у них в штаті ще одна подавальниця, звуть Гердою і наказав Лолі прийматися швидше за роботу.

Корчма заїзду "Хатина бобра" була досить великою. Просторий, світлий зал на першому поверсі міг вмістити до двох сотень чоловік, тому учасники каравану розсілися, як кому захотілося.

Лола взяла тацю з тарілками і пройшла неспішною ходою поміж столиків.

Підозрілий гурт вона виявила майже відразу, але вирішила не обслуговувати його - залишила наостанок. Велінка хотіла переконатися, що всі зрадники зібралися разом. 

Першими, кого зчитала Лола були погоничі. Вони здвинули два столи докупи і сіли разом. Дівчина помітила, що всіх їх об'єднує спільне минуле і міцна чоловіча дружба. Ні в кого з чоловіків не було сім'ї. Вони багато мандрували і приймали участь у збройних конфліктах. "Військові найманці! - здогадалася Лола, - А Ларс молодець!" Всі присутні за столом безмежно були віддані пану Блеру. 

Велінка монотонно обходила столик за столиком, за якими купками розмістилися охоронці. Комусь вона принесла напої, комусь гарячі страви. Лола неспішно обслуговувала кожного, зазираючи тому у вічі і посміхаючись. Так вона визначила, що чоловіки не мали ніякого відношення до повстанців.

Залишився тільки той, підозрілий столик, від якого йшли хвилі напруги і тривоги. За ним снідали начальник валки, начальник охорони та ще шестеро чоловіків.