-33- Історія Лоли

Лола задумалася чи варто розповідати всю правду, але подивившись ще раз на Рамію все таки наважилася.

- Добре, я розкажу, але в обмін на клятву, що ти ніколи не завдаси шкоди ні мені, ні мені подібним. Звісно, якщо ми не загрожуватимемо твоєму життю чи життю твоїх близьких, - випалила на одному подихові камеристка і завмерла в очікуванні відповіді.

- Хм, знаєш, взагалі-то, я не даю клятви бог зна кому та і твоя інформація може бути сумнівною… Тому я пропоную взаємну клятву.

- Таку, як в тебе з Ларсем?! - вигукнула дівчина і прикрила рукою рот.

- Знову копирсаєшся в моїй пам'яті? - насупилася найманиця.

- Вибач, ти просто сама про це подумала.

- Добре, таку як у мене з Ларсем. І ти навчиш мене закриватися від тебе.

- Я згодна!

Після принесення взаємної обітниці, Лола нарешті розслабилася і почала свою розповідь.

- Давним-давно, коли драконоподібні боги прийшли у наш світ, він був на межі знищення. Люди, які проживали в ньому, не берегли свою Землю, вони розорювали її нетрі, підривали гори, забруднювали ґрунти, повітря і води.

Численні війни за владу та ресурси випалювали тіло планети, знищуючи все живе. Природні катаклізми накрили Землю, наче в останній агонії.

Людей залишилося зовсім мало, але вони все одно жили в своїй агресії та ненависті. Врешті-решт, драконобоги прийняли рішення стерти людям пам'ять. Вони їх навчили простим речам, а також подарували звід законів, згідно яких вони мали жити в мирі і працювати на благо своєї батьківщини.

Час та магія богів відновили планету. Людське населення збільшилося, але продовжувало жити у мирі та спокої.

Звісно, як не стирай пам'ять - генетика інколи проявляла себе. Були і чвари, і незначні сутички. Драконобоги, як відповідальні батьки, всіляко виховували людей, що недбало поставилися до їхніх настанов. 

Час минав, красиві людські дівчата милували око богів і вони брали їх собі за дружин. Від цих шлюбів народилися напівбоги - люди з драконячою іпостассю. Вони, як і їхні батьки володіли стихійною магією. Звісно, не в повній мірі, і могли опанувати тільки один вид природних сил. Так з'явилися вогняні, земляні, повітряні і льодяні дракони. Це давало їм довше життя, але не безсмертя.

Напівбоги одружувалися між собою, але дитя успадковувало тільки одну стихію. З дорослих драконів утворилися клани стихій, які товаришували.

Прийшов час головним драконобогам покинути нашу планету, адже Всесвіт вимагав їхньої присутності. Тож, вони залишили правління своїм дітям і суворо наказали дотримуватися їхнього наказу: "Представник кожного клану правив людьми лише двадцять п'ть років. Після він мав передати владу представнику іншого клану. І так, поки всі стихії не змінять одна-одну по порядку."

В допомогу своїм дітям драконобоги створили нас - велінів. Мої пращури віками прислуговували богам та їх нащадкам, тому їх обдарували магією, яку вони змогли передавати у спадок.

Наші можливості відрізнялися від стихійників. Хтось отримав ментальну магію. Такі веліни працювали у сфері правопорядку і були першими радниками правителів. Хтось - цілительську. Утворилася каста лікарів, фармацевтів, травників. Дехто оволодів побутовою магією. Ці веліни стали просто незамінними у величезних палацах.

Для виготовлення нових технічних чи магічних предметів була створена каста артефактників. Для зв'язку з богами, проведення ритуалів і надання деяким діям магічності були створені жреці, які отримали магію підсилення.

- О, боги, - простогнала Рамія, - То артефактники і жреці це не люди в буквальному розумінні цього слова?! Це ж точно! Все логічно і чому я про це не задумувалася?!

- Може тому, що вони майже всі пішли з драконячих земель, коли ти була ще дитиною? 

- Так! З приходом Ксавія до влади, не відомо чому, храми почали пустіти і артефактників геть не стало, - задумливо проговорила Рамія, - Але я не чула нічого про цілителів і таких як ти, а побутова магія - це щось взагалі фантастичне!

- А ти послухай далі! Коли драконобоги покинули планету, люди побудували на всіх драконячих землях храми, щоб вшанувати великих спасителів і творців. Туди приходили молитися, поговорити з жерцями і знайти мудрість. При храмах частенько будували лікарні. І якщо жреці лікували душу, то цілителі тіло. Це були святі місця. Артефактники створювали нові інженерні споруди, технічні витвори, винаходили різні енергії. Люди обживали все нові і нові території, подорожуючи не тільки сушею, а й морем.

Все колись було не таким, як зараз. Земля процвітала, поки правитель з клану вогняних драконів не забажав залишитися на другий термін. Підговоривши повітряних і земних родичів, він не допустив льодяних драконів до влади. Спалахнув конфлікт, який потім переріс у кровопролитну війну. Оскільки льодяні були в малій кількості, вони програли. Їх вигнали далеко на північ за гірський перевал. Поступово вогняний узурпатор відселив з обжитих земель повітряний і земляний клани. Вони згодом заснували свої держави. Деякі люди повстали і забажали теж відділитися - почалася нова хвиля війн.

Жреці нажахані тим, що тоді відбувалося, в молитві масово звернулися до богів, благаючи їх повернутися.

Головні дракони почули велінів і прилетіли на Землю. Обурені діями своїх дітей, вони розлютилися і прокляли своїх нащадків. Так напівбоги втратили свою драконячу іпостась і стихійну магію. Все що їм залишилося - це сильніше, чим у звичайної людини тіло, краща регенерація і трохи більше років життя. Боги також дозволили велінам більше не прислуговувати своїм невдячним дітям. Залишивши цю планету, вони вже сюди не поверталися.

Після того, як правляча каста отямилася, вона вирішила підлатати свої магічні справи за рахунок нас. Були створені змішані шлюби, але діти народжувалися пустими. Наша магія не успадковувалася нащадками драконів. Тоді велінів об'явили ворогами, адже ми були магічною расою і могли загрожувати правлінню. Мій народ переслідували і знищували. Не чіпали тільки жерців, бо боялися зовсім розлютити богів.