"Веселий карась" знаходився на березі занедбаного озера. Сама будівля була не в кращому стані. Склалося враження, що вона доживає свої останні дні і розсиплеться від гарного пориву вітру.
Можна було б подумати, що приміщення пустує, але слабенький димок вказував на те, що в халупі ще хтось є.
Ларс спішився, підійшов до шинку, штовхнув перекошені двері і увійшов. Здавалося, що тут має тхнути затхлістю та занедбаністю. Та ні. Чимале приміщення було чистеньке, де-не-де під стінами ще залишилося лавки, кілька стільців і одинокий стіл. Біля каміну, присвічуючи собі ліхтарем, порався літній чоловік. Він підкидав тоненькі гілочки до багаття.
- Гей, здоров був, чоловіче! - голосно привітався Ларс.
Чоловік повільно повернувся і скрипучим старечим голосом проказав:
- І тобі доброго здоров'ячка, парубче, яким вітром занесло в наші краї?
Чоловік був сивий, згорблений, лице, мов печене яблуко, та очі сяяли привітно. Він взяв палицю і обпираючись на неї підійшов до Ларса та простягнув йому руку:
- Я Ігнат, місцевий сторож, ось наглядаю за цією будівлею. Може кому переночувати треба. Прийде весна, господар розбере її.
- Ларс, мандрівник.
Блер потиснув старечу руку і з сумом обвів бувшу корчму, - Я і мої друзі направляємося в бік кордону, хотіли тут зупинитися до ранку, сподівалися повечеряти.
- О-о! - прицмокнув Ігнат, - А скільки ж вас?
- Семеро, серед нас одна жінка, - коротко відповів Блер.
- Тут є дві кімнатки, в одній живу я, в другій може переночувати ваша супутниця, ну а ви вже тут в залі, на лавках чи на підлозі. В коморі є старі матраци. Їжі немає, але поділюся своїми запасами. Є яйця, пшенична крупа - можна щось приготувати, якщо вмієте!
- Дякую, Ігнате, це набагато краще, чим ночувати просто неба! - Ларс вийняв з кишені золотий і простягнув чоловікові.
Старець тремтячою рукою взяв монету і промовив:
- Це дуже багато, в мене немає здачі!
- Я знаю, що немає, але мені треба ще прилаштувати коней, бажано їх напоїти і нагодувати.
Ігнат, покрутив золотий і сховав до кишені.
- Тут до будинку, на задньому дворі, прибудована невеликий хлів. До нього можна також пройти через чорний вхід, що йде через кухню.. Це так, про всяк випадок. Ходімо, я покажу!
Ларс пройшов за Ігнатом через обшарпану маленьку кухоньку, але як там не було, в ній теж було прибрано. На тумбочці стояв стіс дещо щербатих тарілок, трохи кухлів. В одному з них, найбільшому, причаїлися дерев'яні ложки і пару ножів. На балці висіло три казанки різних розмірів. Ось і все приладдя. На підлозі стояв чималий жбан з водою.
Ігнат прочинив двері, війнуло морозним повітрям. Поки Ларс розмовляв зі сторожем, ніч повністю вкутала все навкруги.
- Он, бачиш! - Ігнат показав скрюченим пальцем на обриси перекошених дверей, - Ото хлів, туди відведете коней. В дворі криниця. Як справитесь, приходьте варити вечеряти.
Сторож дістав з полиці старий амбарний замок з ключем і світлинець. Підлив в останній олії і запалив.
- Ось, на, бери! Темно, хоч око виколи. І коней замкни, так на всяк випадок, - мовив старий і віддав Ларсові замок та ліхтар.
Блеру нічого не залишалося, як взяти в Ігната речі. Він якось і не думав, що буде не тільки кашоваром, а ще й конюхом. Чоловік вилаявся про себе і пішов до "стайні". Відчинив скрипучі двері, що висіли більше на чесному слові, чим на петлях, вихватив світлинцем вбогі стіни, рідку підстілку з соломи. Хлів був невеликий, сімом коням буде затісно, але вже якось переночують. В кутку лежала копиця сіна із різнотрав'я.
Ларс вийшов з хліву і повернувся вулицею до своїх спільників.
- О, нарешті, я вже тут задубів! - озвався Дір.
- Що там? - кивнув в бік корчми Ян.
- Спатимемо на підлозі, можна на лавках. Для Рамії є окрема кімната з ліжком. На вечерю каша, якщо самі приготуємо. Хлів для коней знаходиться на задньому дворі, тож ходімо їх прилаштуємо!
- А хто всередині? - запитав Гор
- Ігнат - сторож нехитрого майна. Корчма весною піде під знос.
Ларс підняв високо ліхтар, взяв Красунчика за повід і повів за собою. Вершники спішились і прослідували за чоловіком.