-11- Пані Берлік

Після поцілунків з Ларсом Рамія влетіла в свою вітальню, мов ошпарена. Вона швидко замкнула двері зсередини і підперла їх тумбочкою. Дівчині все здавалося, що чоловік прийде і буде вимагати пояснення або забажає продовжити розпочате. Тоді їй вже точно забракне сил йому відмовити.

Тіло зрадницьки пашіло і вимагало чоловічої ласки. Скинувши з себе весь одяг, Рамія забралася в холодну постіль. Вона ще довго вертілася, намагаючись заснути. А коли вже сон нарешті скував втомлене тіло, їй приснилось те, про що вона б воліла не згадувати.

Уривки спогадів з далекого минулого тривожили душу, заставляючи дівчину час від часу прокидатись і тихо плакати.

Ось вона десятилітня дівчинка на тренуваннях разом з наставником паном Ремусом. Завданням було якомога краще сховатися в імпровізованому лісі і в разі її виявлення уявним противником дати йому відсіч.

В хід пішло і листя, і багнюка - все те, чим можна було замаскуватися. Вона чудово справилася з поставленою задачею. Дівчинка була дуже задоволена похвалою наставника. Коли в піднесеному настрої Рамія кинула в мішень останній ніж, вона почула лагідний голос татуся.

- Донечко!  Моє любе Сонечко!

Рамія повертається і бачить біля нього якихось незнайомих людей. Це були ошатні чоловік і жінка знатного походження, а біля них тулився довгов'язий підліток. Дівчинка ковзнула по хлопцеві поглядом. Він був у новісінькому вбранні, з прилизаною чуприною, весь із себе і якийсь надто манірний. На його невдоволеній мармизі, поблискували злі, колючі оченята, губи зімкнулися у вузьку, зневажливу смужку.

- Донечко, познайомся зі своїм майбутнім чоловіком, ми з мамою тільки що домовилися про ваш шлюб! - промовив "радісну" новину татусь.

Дівчинка спостерігала, як перекосилося обличчя підлітка. Він з огидою подивився на неї, а потім зло виплюнув:

- Мамо, тату, гляньте на це опудало! Це треба бути не в собі, щоб одружитися з такою потворою!!!

Потім Рамії ​​наснився важко поранений тато. Він доживав свої останні хвилини. Саме тоді чоловік взяв з дівчинки обіцянку, яка вплинула на все її майбуття.

Вранці Рамія прокинулася від того, що хтось легенько трусив її за плече. Насилу розплющивши очі, дівчина намагалася сфокусувати погляд. На її ліжку сиділа красива молода незнайомка: синьоока, русява, з правильними і напрочуд ніжними рисами обличчя. Вона була одягнена за останньою модою, але без надмірності. Синя, елегантна, приталена сукня з пишною довгою спідницею, біле мереживо на манжетах і комірці, з прикрас - нитка перлів. Так могла одягатися леді зі збіднілої родини або пані - представниця буржуазії.

Коли незнайомка побачила, що Рамія остаточно прокинулася, вона зашарілася і вскочила з ліжка:

- Вибачте, Раміє, ой, леді Айрін, що вас розбудила! Ой, доброго ранку! Мене звати Дарін Берлік. Мартін попрохав мене допомогти вам підготуватися до балу! - скоромовкою випалила дівчина і знову зніяковіла. 

- Доброго ранку, приємно познайомитися, котра година?! - сівшим після сну голосом запитала Рамія.

- Одинадцята, леді! Пан Блер до цього часу не дозволив вас турбувати. Служниці вже підготували для вас ванну з ароматними травами. Також скоро принесуть сніданок.

Найманиця піднялася з ліжка. Дарин запобігливо подала їй махровий халат.

Вже у ванній кімнаті, розімлівши у гарячій воді, Рамія намагалася впорядкувати думки, які нав'язливо роїлися в голові. 

«Як тепер себе поводити з Ларсом?», «Що чекати від цього чоловіка?», «Навіщо він її поцілував?», «Невже в нього є якесь почуття до мене?»

Рамія занурилася з головою під воду, наче це допоможе змити весь той неспокій, що в'ївся звечора в її свідомість. Згодом, коли вже підсушувала рушником волосся, дівчина вирішила, що зробить вигляд, ніби між нею і Ларсом нічого не було.

Дарін виявилася милою і розумною дівчиною. Рамії ​​стало соромно, що вона так зневажливо думала і говорила про неї. Правду кажуть: не суди і тебе не судитимуть.

Пані Берлік не тільки розумілася на моді, вона була також вправною перукаркою і манікюрницею. За підготовкою до балу дівчата розговорилися, як давні подруги. Дарін розповіла Рамії ​​свою сумну історію.

До п'ятнадцяти років дівчина жила з батьками в столиці. Сім'я мала двоповерховий будинок, що знаходився поруч з центром міста. На першому поверсі розміщувалися салони краси і готового одягу, а на другому - майстерня і власне квартира господарів. Дарін у всьому допомагала батькам, нерідко сама вже робила зачіски і манікюр заможним пані, а також шила одяг. Однієї зимової ночі в будинку здійнялася пожежа, вогонь дерев'яними стінами швидко перекинувся на другий поверх. Сусіди намагалися загасити полум'я, але марно - все згоріло вщент. Батьки і молодший братик Дарін загинули. Сама дівчина в той час перебувала у бабусі, яка сильно застудилася і потребувала догляду. Сирота залишилась жити зі старенькою. На жаль, без дорогих ліків бабуся прожила недовго.

Як виявилося, батьки Дарін взяли у лихварів кредит на купівлю партії дорогих тканин. Дівчині потрібно було виплатити велику суму. Так як в неї не було грошей, Дарін віддала в оплату боргу бабусин будинок. Сама ж дівчина намагалася знайти роботу, щоб забезпечити собі дах над головою та заробити на кусок хліба.

Дарін заходила до кожної майстерні і пропонувала свої послуги швачки. Врешті-решт дівчину забрав до себе батьків конкурент - пан Ясік. Він виділив сироті невелику кімнатку у своїй швейній майстерні. Дівчина працювала швачкою, а також допомагала кравцеві. І все було б байдуже, якби однієї ночі Дарін не прокинулася від того, що її придавило важким тілом. Швидко дихаючи, гвалтівник вже задирав її сорочку. Спітнілою долонею, закривши Дарін рота, негідник її збезчестив. На ранок виявилося, що це був пан Ясік. Він не ховався, а навпаки вів себе ще більш знахабніло. Покидьок запропонував дівчині стати його таємною коханкою в обмін на проживання в майстерні або ж забиратися геть.

Пан Ясік був одружений зі значно старшою за нього жінкою, але це не заважало їй тримати чоловіка в міцних лабетах. Колись молодиком він кинувся на статки сорокарічної вдовиці. Думав, що задурить голову закоханій жінці і заволодіє її майном. Але та швидко разом з впливовими родичами поставила чоловіка на місце, тож пан Ясік мстиво насолоджувався численими зрадами своїй благовірній.