Серце дракона 1

-5- Пан Блер

Мандрівники день за днем долали відстань до Амарканду. Після першої ночівлі в лісі, Ларс з Рамією виїхали на широкий тракт. Погода стрімко псувалася, тому про відпочинок просто неба не могло й бути мови. Все навкруги припорошив перший сніг, дорога підмерзла. Рамія з Ларсом куталися в зимові плащі, обмотавши голову і обличчя шерстяними шарфами. З огляду на погодні умови прийшлося докуповувати теплий одяг на місцевих ярмарках. Холод виснажував як людей, так і коней. 

Ларс добре знав дорогу до границі. За вісім років проживання в Ейріші він не раз навідувався на батьківщину. Зароблені гроші обачливо вкладав в амаркандську нерухомість, рудоносні шахти і невеликі торгові кораблі, що курсували між колоніями імперії і доставляли дефіцитні товари. Серед ділового світу він був відомий під ім'ям Ларсон Блер і за документами приходився дальнім родичом сім'ї, що мала прийняти Рамію за доньку. Все це було підготовкою для великої авантюри "Серце дракона".

Якщо в перші дні у корчмах і заїздах змовники прикидалися родичами чи молодою парою, то з приближенням границі треба було бути обачливішими.  

На дванадцятий день подорожі Ларс і Рамія в'їхали до провінційного центру - Марішкани. Місто знаходилося на перетині важливих торгівельних шляхів, що приносило йому значний дохід. Тут процвітали різноманітні ремісничі промисли і лихварська справа. Перший банк був заснований саме в Марішканах. Оскільки намісником в місті був брат короля, воно по-народному вважалося "північною столицею". Справжня окраса міста  - це величний замок, побудований з рідкісного рожевого каміння. Вкритий черепицею дах, увінчався декількома вежами. За задумом архітектора їх прикрасили зубцями та шпилями. Центральний вхід, арочні містки, портики - все це було збагачене численними скульптурами. Розкішні сади та фонтани навколо замку стали справжнім витвором садово-паркового мистецтва. 

На головній площі Марішкан знаходилося декілька двоповерхових гостинних дворів, ратуша та відділення банків. Споруди були побудовані в одному архітектурному стилі. До площі примикали численні торгівельні ряди та ремісничі крамниці. Все було витримано в однаковій гамі кольорів, що надавало центру міста доглянутий та гармонічний вигляд.

Під час важкої подорожі Ларс мріяв швидше дістатися до Марішкан. Мішки з золотом не давали розслабитися ні на мить. Тепер їх можна було перевести на рахунок у відділенні Амаркандського державного банку і частину поміняти на імперські асигнації, що змовники і зробили. Звільнивши Воронця від тяжкої ноші, спільники направилися до одного з гостинних дворів під назвою "Роза вітрів".

Це була ошатна будівля з мармуровими сходами, великими напівокруглими вікнами, через які проглядали помпезні штори, задрапіровані у чудернацькі складочки. Біля розкішних дверей стояв швейцар. Він був одягнутий в зелену з золотим ліврею, картуз з козирком, білі вузькі штани та високі коричневі начищені до блиску чоботи. 

Поряд з цією презентабельністю Рамія з Ларсом справляли враження жахливих обірванців. Без сліз не глянеш! Заляпаний брудом дешевий одяг, немиті тіла та скуйовджене волосся. А втомлені важкою дорогою коні, давно втратили свій породистий лоск. 

Рамії було соромно стояти перед тим швейцаром, краще б зупинитися в простенькій корчмі, але Ларс був іншої думки. Як ні в чому не бувало він спішився з коня, допоміг дівчині злізти зі Сніжки, і взявши її за руку, впевнено попрямував до входу. 

Швейцар спостерігаючи за цією "процесією" хутко підбіг назустріч. "Ну все! - подумала Рамія, - Зараз нас попруть втришия!" Але натомість, прислужник улесливо схилився в поклоні перед Ларсом:
- Леді, пане Блер, раді Вас вітати в "Розі вітрів". Ваші апартаменти, як і завжди, на Вас чекають! Чи дозволите Ви відвести  коней до стайні та попіклуватися про них!?

Ларс поблажливо махнув рукою. Швейцар розігнувся і побіг вперед відкривати перед відвідувачами двері.

Вітальня гостинного двору вражала не меншою розкішшю. Звісно, це не був рівень заможних палаців, але тут цілком комфортно могли б розміститися знатні айри. Килими, меблі, світильники - все оздоблення приміщення було вишуканим і високоякісним.

Поки Рамія роздивлялася інтер'єр, Ларс підійшов до портьє. Парубок, зрозумівши хто до нього наближається, підскочив зі свого крісла.

- Мої вітання, Пане Блере, як приємно вас знову бачити! - портьє розплився у радісній усмішці.

- Навзаєм, Гансе! І тобі доброго дня! - відповів Ларс, - Дай-но мені ключі від моїх кімнат і підготуй для леді, що прибула зі мною, апартаменти  поруч з моїми. Вони не зайняті?

- Якраз зараз вільні, пане Блер, але на них бронь через три дні, - трохи зніяковіло відповів парубок.

- Нічого, ми не пробудимо довго. І ще - ми дико зголодніли. Попіклуйся, щоб накрили столик на двох в моїх кімнатах, меню стандартне! І виклич до мене пана Берліка якомога скоріше.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше