Сон

Ніч була тиха. Навіть ліс не шумів. Здавалося, сам світ затамував подих.

Кайріс лежав, прикривши очі, та заснути не міг — думки про Мару, лозу, про Еріну і Леяну клубились, переплітались, як гілки старого дерева.

І потім — знову прийшов сон.

Він стояв у тому ж самому лісі, але він був іншим — молодим, сяйним, повним сил. Кожен листок мав своє світло, мов зсередини, і не тягнув сили, а навпаки — дихав нею. Де-не-де проростали лози, й одна з них ніби набувала форми.

Вона з’явилась — жіноча постать, мерехтлива, як світло на воді. Її волосся спліталось з листям, а очі світилися, мов ранкова роса. Вона не говорила. Але Кайріс відчував кожну думку, кожен дотик її уваги, як хвилю, що торкає серце.

Він простягнув до неї руку. Не впевнений, обережно. І доторкнувся.

— Тепло, наче імпульс. Чиста емоція. Радість. Без страху. Без умов. Всепоглинаюче щастя, що заповнило все всередині.

Його очі зволожились у сні, і він прокинувся тихо, не рухаючись кілька хвилин, ще пам’ятаючи той дотик. Він не сказав нічого. Тільки стиснув кулак — на тому самому місці, де торкнувся її пальців.

Настав ранок. Перші промені пробивались крізь невеличке віконце в хатині. Еріна ще спала, перевернувшись на бік, з розтріпаним волоссям і чорнилом на щоках — заснула прямо в кресленнях.

Кайріс встав без звуку. Вийшов на двір. Ранок був свіжий. І — вперше за довгий час — він усміхався.

Біля схилу він знайшов кілька ягідних кущів. Їх аромат підказував, що вони не отруйні. Солодкуваті, соковиті.

У хатині він розпалив вогонь, знайшов борошно, трохи сироватки, яйця — Еріна не була аж такою безладною, як здавалася. Млинці вийшли рівні, злегка золотаві. Ягоди вклав по колу, створивши візерунок.

— Отже гарний настрій можна передати через смак? — подумав він.

Коли він поставив усе на стіл, Еріна розплющила очі.

— Що за…

Вона підвелась на руках, позіхнула, потягнулась, і, побачивши тарілку, повністю сіла.

— Оу, принце, да ти, судячи з усього, часто в армії був покараний? На кухні провину відпрацьовував?

Кайріс скосив очі, сідаючи поруч.

— От і роби людям приємне. Смачного, невдячна, але дуже талановита Еріно.

Вона щиро засміялась І, підсунувши тарілку до себе, шепнула:

— А вони ще й з ягодами…

***

Сонце вже піднялось, сітчасте світло пробивалось крізь зелене гілля дерев над хатинкою. Усередині пахло млинцями, ягодами та свіжим деревом. Кайріс мовчав. Їв неквапливо, але із задоволенням, краєм ока спостерігав за Еріною. Її плечі трохи розслабились, очі світилися, а рухи стали плавнішими — млинці справді допомогли.

Але він мовчав.

Після вчорашнього вибуху не хотів знову наступити на граблі. Досить одного дотепного слова — і отримає кристал у лоба. Тож він чекав. Просто був поруч.

І не помилився.

Коли залишився останній млинець, Еріна відклала виделку, відкинулась на спинку лави й, не зводячи з нього очей, мов у звичній розмові ніби між іншим, видала:

— До речі. Я створила креслення пастки.

Кайріс підняв брову, але мовчав.

Вона ледь усміхнулась, продовжуючи:

— Унікальна структура. З просторою камерою, стабілізованим кристалізатором і… візерунком з коріння — щоби душа дріади не відчула загрози. Як вдома. Хитро, правда?

Він кивнув, усе ще мовчки. Очі його м’яко світилися золотом.

Еріна склала руки на грудях:

— Ну добре, можеш не виглядати таким... слухняним. Допомога мені таки знадобиться.

— Мені потрібен твій вогонь.

Кайріс нарешті відповів, з ледь помітною іронією:

— Це ж треба. Принц-дракон іде розпалювати кристал, це довіра.

Еріна хмикнула:

— Не перебільшуй. Я ж не сказала — довіряю. Я сказала — корисний. Це — велика різниця.

Він усміхнувся:

— Згоден. Для тебе — вже прогрес.

Вона встала, стягнула волосся в недбалий вузол:

— Після полудня почнемо формування основи. Вогонь має бути стабільним, але не надто сильним — інакше все піде в тріщину. А ще мені треба, щоб ти прочитав уголос деякі фрази для налаштування енергетики.

— Які фрази?

— Ті, які кажеш, коли намагаєшся переконати дух могутньої дріади, що ти — не ворог її дитини. Почни придумувати. Увечері потренуємось.

Кайріс зітхнув:

— Значно складніше, ніж підпалити загін ворога. Але звучить цікаво.

Еріна розвернулась, ідучи вглиб кімнати, бурмочучи:

— Підпалити ворога, підпалити кристал, підпалити моє терпіння… Але ж принц. Ще й млинці готує...