Серце дерева
Розділ 4
Він пройшов ще три кімнати.
В одній сидів старий, що перебирав пальцями невидимі намистини й повторював одне й те саме: «Я шукав спокій, а знайшов тишу. Тиша гірша за крик». Його очі були зашиті грубою ниткою, а з вух витікав пісок.
В іншій - дівчинка років дванадцяти, що стояла посеред кімнати, вкрита дзеркальними уламками, вплавленими в шкіру. Кожен уламок показував не її обличчя, а чиєсь інше - десятки облич, що корчилися в беззвучному крику. Вона простягнула до Олексія руку, і він побачив у дзеркалі своє відображення - старе, змарніле, з ротом, роздертим у крику. Він відступив, і дівчинка зникла в темряві.
Третя кімната була порожньою. Але на підлозі лежав щоденник, розкритий на останній сторінці. Олексій підняв його, і сторінки розсипалися в порох, залишивши лише один запис, виведений кривавим:
«Я думав, що дерево дає. Воно бере. Воно завжди бере. Я віддав йому очі, щоб бачити істину. Тепер я бачу: істина в тому, що виходу немає. Тільки інші кімнати. Інші обличчя. Інші ланцюги. Якщо ти читаєш це - не йди далі. Залишся там, де ти є. Будь кімнатою. Це легше, ніж бути собою».
Олексій відкинув щоденник. Ланцюг на нозі здригнувся, ніби сміючись.
Він пішов далі.
#222 в Містика/Жахи
#443 в Фантастика
Відредаговано: 17.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
