Вечір тільки починав набирати обертів. У розкішному залі лунав сміх, келихи дзвеніли, а суперниці об’єдналися, шепочучи щось між собою, коли Рейчел проїхала повз них на візку.
— О, дивіться, вона знову тут, — прокоментувала одна з дівчат, перебираючи сукню. — Чи не краще було б залишитися вдома?
— Точно, — підхопила інша, сміючись.
— Тут не для таких, як вона.
Серце Рейчел стиснулося, але тільки на мить. Замість того щоб опустити голову, вона зупинилася прямо перед ними, випрямила спину й подивилася кожній в очі.
— Ви можете говорити все, що завгодно, — сказала вона спокійним, але твердим голосом. — Але я тут не для вас. Я тут для себе. І для нього.
Дівчата замовкли. У їхніх очах був здивований блиск — ніхто не очікував, що Рейчел відповість так впевнено.
Алекс, який стояв неподалік, відчув гордість і зацікавленість одночасно. Його погляд спустився на Рейчел і промовив тихо:.
— Це… вражає.
Вона посміхнулася й підкреслила:
— Сила не завжди вимірюється ногами. І серце теж має свій голос
Суперниці, збентежені й трохи розлючені, відійшли назад, розуміючи, що ця боротьба буде не такою легкою, як вони думали.
Рейчел відчула прилив впевненості. Ця ніч тільки починалася, і вона знала: щоб завоювати його серце, їй доведеться пройти ще більше випробувань. Але тепер вона готова була боротися по-справжньому.
Відредаговано: 25.01.2026