3

І на нього реві́тиме він того дня, як те море реве́. І погляне на землю, а там густа те́мрява, і світло померкло у хмарах її.

Біблія, Книги Старого Заповіту.

Аристарх цієї ночі не зімкнув очей. Він стільки років працював у відділку занадто педантично відповідаючи всім нормам та установам, жодного разу не порушуючи правил та законів. Жодного разу не перейшов на червоне світло, навіть коли квапився. Він зітер своє минуле, доклавши максимально зусиль та часу. Жага до нового життя, пояснювалось лише помстою, яку він мав обов’язково вчинити. Він стільки років тікав від минулого, щоб в один прекрасний день жінка в лабораторному халаті, навіть не слідчий, дізналась  про нього всю правду. Єсенія викликала роздратування, головний біль, і купа неприємних симптомів, навіть не розмовляючи. Достатньо одного її погляду, щоб в Аристарха розпочалась мігрень.

Він не міг допустити виток інформації, і це було найскладніше для його прийняття. Колеги-чоловіки зі двадцятирічним стажем роботи в правоохоронних органах жодного разу його не запідозрили в чомусь, чи наводили справи про його особисте життя. Хоча зазвичай це була стандартна практика, всіх хто приходив до відділку – керівники першим ділом проглядали особисті справи та іншу інформацію яка лише малася в базі. Аристарх добре доклав зусиль, щоб керівникам не кортіло ритись в його документації, зате жінці-криміналісту знадобилось. Цей факт допікав слідчому, він втрачав холодний розум та розсудливість.

Він не міг навіть дати чесної відповіді самому собі – страшніше, що Єсенія знає його секрет, чи те, що Єсенія до чортів має схожість з його покійною сестрою Соломією.

Час від часу Аристарх засинав з думками-фантазіями, що він зробить, коли зустрінеться віч-на-віч з вбивцею сестри. Що він зламає йому перше – ребра, чи носа. Як вбивця сестри виглядає – він темношкірий чи білошкірий, якого кольору його очі, яка статура тіла.

Коли всі молоді чоловіки його віку зустрічались, будували кар’єру, створювали сім’ю – Аристарх писав все нові і нові сценарії затримання Вервольфа. Він витрачав всі сили та ресурси на пошуки вбивці, який з’являвся під покров осені.

Звук будильника вирвав чоловіка з виру роздумів. Холодний душ завжди його бадьорив, і коли решта поліцейських пили каву, Аристарх зелений чай та декілька лісових горіхів. Горіхи стимулювали його гострий розум.

Зайшовши ранком до відділку, Аристарх навіть не здивувався появі Єсенії, яка стояла з паперами в руках біля його кабінету, мов цуценя.

— Ви що тут ночували? — замість привітання, запитав Аристарх.

— Так вийшло, — Єсенія невинно знизила плечима. Вона була одягнута в той самий одяг що й вчора, тільки замість гладкого білого халата – зім’ятий, та в плямах кави, яку скоріше за все вона перекинула випадково. — Не пам’ятаю як заснула. Прокинулась о п’ятій, не йти ж було додому. Та й все зачинено було з середини.

— Від вас тхне, — відмикаючи кабінет, холодно промовив слідчий.

— Так буває, коли ночуєш за столом, а не дома в комфортному ліжку. Кошмари не мучили?

Аристарх утримався від коментаря, відчуваючи як внутрішня агресія росла щосекунди.

— Що вас привело до мене? Знову.

— Я вивчала справи всіх жертв Вервольфа.

— Мої вітання. Я не в складі фанатів Вервольфа, якщо ви про це.

— Соломія стала його першою жертвою як людина. Що, якщо він відточував свої уміння й раніше? Прийшлось дещо витратити час, але я знайшла, що в той період, масово виловлювали безпритульних тварин проводячи щеплення. Можливо бачили кішок та собак з проколотими вухами, жовтими бирками?! Так ось, рештки кісток тварин, що знайшли з людськими, в них також були потрощені черепи та зломлені в деяких кішок ребра. Він практикувався на тваринах, перед тим, як це зробити з людиною. Після вбивства Соломії наступає період тиші. Кілька років нічого не відбувається, а потім вбивства відновлюються. Як гадаєте, яке цьому пояснення?

— Ви ж не залишите мене в спокою, доки не розкажете свою чудо-геніальну точку зору.

— Так, не відчеплюся. Вбивця навчався. Де ще можна навчитись вирізати серця, і тобі за це нічого не буде, навпаки похвалять і поставлять – відмінно?

— Гадаєте він медик-хірург? — з іронією промовив чоловік.

— Спочатку я так і подумала. Це було б надто очевидно, а очевидність це не його профіль. Без ніякої інтриги, але з іншої сторони, може він не збирався обирати складний шлях. Кожен хірург має свій стиль, тобто якщо проглянути збільшені фото, де він робить шов – помітний такий собі шовний-почерк. Для хірурга це ризиковано. То до того ж нитки якими зроблені шви ніде не зареєстровані, всі вони різні: товщина, довжина, склад.

— Скорочуйте свою доповідь. До чого ви ведете?

— А якщо Вервольф працює в ритуальних послугах, або те, що пов’язано з патологоанатомією. Ні там, ні там, не відстежують нанесення швів, нитки, і їм не потрібно реєструвати свій почерк, оскільки вони зашивають вже мертві тіла.

— Другий день поспіль, ви пані Яровіцька, мене дивуєте, хоча ні – втретє. Я гадав чистота – це гарантія успіху судмедекспертів, — Аристарх поглянув на її пляму від кави, від чого вона відразу почервоніла.