Сльози скріплені поцілунком

Десь,  в якійсь країні... 

А може і в Україні! 

На поле злетілися ворони

І заклювали парочку вони. 

Закохані стояли

І на них не зважали. 

ЇЇ очі -  дивували його, 

А вона, просто, кохала його. 

І ніби в щасливій казці,

Думками літали, неначе в танці,

Але ворони чорні як ніч

Налетіли хмарою на них. 

Але страх їх не охопив,

Бо він їй вибачив

І поцілунком вибачення скріпив.

Ворони на них не зважали

І їхнє тіло клювали. 

Останній стук серця у грудях... 

Останній поцілунок на губах... 

Душа покинула тіло

І сонце їх освітило,

Й злих воронів - осліпило. 

Серед каркання і смерті

Чути голос честі,

Чути дзвін крил,

Який лунає з-підніжжя схил.

Це голуби летять

І білосніжними крилами шумлять.

На воронів вони накинулись,

А закохані до землі схилились,

Але було пізно

Голуби спізнились

І дві сльозини скотились,

Й наче алмази сіяли

Коли на закоханих летіли.

Спів і сльози голубині

Спасли його нині,

А вона мертва і холодна

Лежала у нього на руках, бідна...

Голуби - це ті закохані,

Які втратили дні численні,

За які втратили тих

Кого кохали понад життя.

Душі молодих дівчат

Носили в себе у серцях.

Але хлопець не здавався,

Тому що, на чудо сподівався

Його обличчя сльозами вкрилося

І потік сліз на її личко полилося.

Хлопець дівчину пригортав

І просто цілував.

Сльози в шкіру впиталися

І поцілунком скріплялися,

Але юнак оживання не помітив

І тоді він її залишив. 

Сів на краю скали

І за сонцем спостерігав, 

Що вона жива, він не знав.

Коли відчув,що позаду хтось стоїть, 

Хлопець сказав:

" Я її кохаю! І буду кохати завжди... "

Після цих слів він почув:

" Я тебе кохаю! І буду кохати завжди! " 

Він обернувся і побачив її

Ту... яку кохав понад життя. 

Тоді, юнак сказав:

" Чудо - це сила кохання "

І просто її поцілував. 

Хто ж знав?

Щоб зняти прокляття,

Потрібне кохання на все життя

Потрібні сльози прозорі,

Які в шкіру впиталися

І поцілунком скріплялися.