Пташка у небі літала

Пташка у небі літала

Щастя й добра всім бажала

Вітрові - швидкості великої,

Криниці - водиці чистої,

Сонцю - теплоти,

Місяцю - красоти.

Але не всі її побажання приймали

І так їй відповідали:

Вітер сказав не кричи,

Криниця - не каламути,

Сонце усміхнулось і запалало,

А Місяцю побажання було мало.

Засмучена Пташка літала

Й гніздечко на березі сплітала.

Сонце її побачило

І до неї промовило:

Чому засмучена літаєш,

І нікому нічого не бажаєш?

Тому що, ніхто не прийме

Моє побажання і мене.

Як ніхто, а я?

Сказало ласкаве Сонце

Тобі бажаю щастя,

А сама скоро полечу,

Шукати кращої долі.

Тоді Сонце хмари зібрало

І так сказало:

Чи пам'ятаєте ви?

Пташку,яка в небі літала

Щастя й добра всім бажала

А що за біда чи новина?

Запиталася одна Хмарина.

Не новина,а біда

Гине Пташка наша.

Посміялися із неї

Вітер, Місяць і Криниця

Умирає наша птиця

Тож ми їх провчимо

І пробачення просити заставимо

Хмари красу Місяця заховали

І Криницю дощем посипляли.

Сонце з Вітром розправилося

І за хмару заховалося.

Хмари розступилися

Сонце показалося

І тоді Криниця запитала:

Що я тобі таке сказала,

Що ти в хмари заховалася?

І тоді воно сказало:

Чи ти забула?

Пташку, яка в небі літала

Щастя й добра всім бажала

Ви посміялися із неї

Вітер, Місяць і Криниця

Умирає наша птиця

І здригнулася земля

Затряслася каламутна вода

І стала сумна вона.

Що ж я наробила

Маленьку пташку

Словами згубила.

Не буйний, вже легенький Вітерець

Тихий, сумний і блідий Місяць

Підхопили водиці

Із каламутної Криниці

Ми летимо і скажемо

Пробачення попросимо.

І як тільки вони це зробили

Хмари Сонце розступили

Із гнізда пурхнула Пташка,

Яка в небі літала

І всім добра і щастя побажала.