Глава 2

Виходячи з під'їзду,я побачила сіреньку «шкоду-фабію»Андрія .Цю машину подарував йому батько і сказав,що на кращу Андрій повинен заробити сам. Але Андрію і ця машина підходить. Сівши в машину,я поцілувала коханого і сказала:

–Привіт.

–Привіт, кохана!

–Ой, вчорашня вечірка - це було щось дуже круте і захоплююче, і мені дуже сподобалося. До речі, як ти себе почуваєш?

–Нормально,–сказав він. Ну , чому не можна сказати якось конкретніше і нормальним тоном,я ж переживаю.

–Що значить «нормально»?,–я вже починаю закипати,бо той тон з яким він зі мною говорить мені геть не подобається.

–То і значить,що все нормально. Ліно, відчепись ти від мене вже нарешті. Чого ти до мене пристала,як той реп'ях,–ну все у мене вже вища стадія кипіння.

–Знаєш,що,–ось зараз я йому скажу все ,що про нього думаю,–та добре ти мені потрібен,щоб до тебе приставати. І взагалі іди ти в дупу,козел. До універу сама доберуся ,–вилітаю з машини і хлопаю дверима,що ті мало не вилітають.

Я починаю бігти,в обличчя б'є холодний вітер і починається дощ, і на очах виступають сльози. Ну, чому все так?Ну, можливо,я не права,хоча ні, він же знає, що я буваю іноді істеричкою і він міг обійняти мене і підтримати,але не зробив цього. Але я намагаюся не журитися,бо не перший раз таке. Посваримось і помиримось,а якщо такого не станеться, значить він не моя доля. Забігши в універ,я побігла у вбиральню. Там  мене чекала цікава картина. Колишні локони розвалилися і звисали,мов бурульки.Під очима були темні кола від туші. Вау,прямо красуня. Але  за допомогою серветок і води,я змогла виправити  своє становище .І виглядала досить непогано. Вийшовши з туалету,я побачила, старосту нашої групи,Катю. Дівчина,як завжди, мала прекрасний вигляд. Вона,ніби зійшла з обкладинки журналу. І сьогодні вона була вдягнена в легку блакитну блузку, коротеньку спідничку і, звичайно,підбори. Катя підійшла до мене і спитала:

–Ліно,привіт. Ти ж пам'ятаєш ,що сьогодні екзамен з історії української журналістики. Ой, я так хвилююся,але вірю ,що все буде добре, тому що я старанно готувалися. А  ти готувалася до екзамену?

Хм, звичайно,я готувалася разом з вином і текілою .Ми добряче підготувалися. І як я могла забути про цей екзамен? Хоча ні, могла,бо саме пари з історії,я люблю прогулювати,але це стається дуже рідко,чесно. І я , навіть,здивована ,як мене Ліну Ковальську допустили до екзаменів.Моему подиву не має меж,–усі ці думки пролітають у мене в голові,але натомість я кажу:

–Так,Катю,я все пам'ятаю  і я добре підготувалася,але зараз пробач я маю бігти,бо хочу ще повторити матеріал.

Покинувши дівчину,я побігла шукати нашого відмінника Костю ,ось він мені має точно допомогти.