Глава 9. Факультет приборкувачів драконів.

Директор зробив коротку паузу, і в залі знову стало чути тільки тихе шарудіння мантій. Він кивнув викладачам праворуч від себе, і ті розійшлися по краях сцени.

— Зараз ми оголосимо список груп, — сказав він. — Кожен із вас піде до куратора свого факультету, який буде супроводжувати вас у подальшому.

Викладач у темно-синій мантії зробив крок уперед і розгорнув довгий список. Ну, тепер почнеться набір студентів, все буде добре...

— Факультет бойових дисциплін, — оголосив він. — Прошу слухати уважно.

Імена почали читати одне за одним. Студенти виходили вперед, хтось радів, хтось просто кивав. Я мовчки стежила, намагаючись не думати про те, який факультет чекає саме на мене. Коли закінчили з першим факультетом, викладач із мантією насиченого зеленого кольору взяв до рук свій список.

— Факультет природної магії…

Знову читання імен напрочуд мені було байдуже, поки я не чула свого. Третім вийшов викладач у чорній мантії з нашивкою, яку я впізнала одразу. Це була та сама емблема, яка була у моєму листі в академії. Факультет приборкувачів драконів.

Моє серце почало битися частіше через що заклало вуха, але я намагалася всіма силами вслухуватися у те що він каже.

— Список студентів, що зараховані на факультет приборкувачів драконів, — почав він.

Я стояла і слухала, але розуміла не всі прізвища — вони просто пролітали повз мене. Мій мозок ловив тільки ті паузи між ними. Перше ім’я, потім друге, а за ним...

— …Сайра Енеріс.

Я здригнулася, наче мене хтось штовхнув у спину. Ну ось і моє ім'я. Так, а що робити далі? Я на долю секунди запанікувала, а потім ноги самі понесли мене вперед. Я зайшла на сцену та куратор факультету кивнув мені, коли зупинилася біля групи.

— Вітаю, — коротко сказав він.

Я теж кивнула, хоча не знала, що треба було б відповісти.

Куратор продовжив читати далі та до нас приєднувалися ще студенти. Дехто виглядав упевнено, дехто так само напружено, як і я. Ну, зоч я не одна така... Але ніхто не дивився на мене з осудом, як робили всі у моїй родині, окрім Майрона. Гадаю, це не так вже й погано.  

Коли списки закінчилися, директор знову ступив уперед та магічно підсиленим голосом промовив:

— Тепер усі вирушать до своїх факультетів. Ваші куратори дадуть подальші інструкції. Ще раз вітаю вас у Академії. 

Куратор подав знак рухатися за ним, і наша група потроху попрямувала до виходу з великої зали. Ми йшли вузьким коридором, у якому одразу стало тихіше. Я трималася ближче до центру групи, щоб не загубитися й не привертати зайвої уваги.

— Зараз підемо в аудиторію для вступного інструктажу, — сказав куратор. — Там я поясню вам основні правила й розпорядок найближчих днів.

Ми зайшли в простору аудиторію з довгими лавами. Куратор жестом показав, щоб ми сідали де хочемо та я обрала місце ближче до середини ряду. Коли сіла, бічним зором помітила, як поруч на лаву опускається дівчина з чорним, гладко зібраним волоссям. Тільки тоді я глянула трохи уважніше, та здригнулася, її шкіра була такою темною... майже попелясто-чорною.

Я не втрималася та смикнулася, але це було не від страху, а від того, що я вперше бачила таке. Швидко відвела погляд, щоб не витріщатися але, здається, вона все одно помітила.

— Що? — різко сказала дівчина. — Ніколи дроу не бачила?

Я округлила очі та заминаючись відповіла: 
— Ні, — чесно відповіла я. — У нас немає таких в місті.

Вона пирхнула й склала руки на грудях.

— Боже, з якого ж ти села приїхала…

Слова прозвучали зверхньо, але не злісно. Скоріше так, ніби вона теж здивувалася та на хвилину втратила самовладання.

— З невеликого містечка, — тихо сказала я. — Дуже невеликого.

Вона трохи відвернулася, видихнула та потім протягнула руку до мене для рукопотискання.

— Карін.  Можеш мене не боятися.

— Я не боюсь, — відповіла я, хоча, можливо, звучало не надто переконливо, але руку їй потисла.

Карін коротко хмикнула, ніби не дуже вірячи, але більше нічого не сказала. Мабуть, так й заводять друзів?

У цей момент куратор став перед нами й відкрив журнал.

— Отже, — почав він. — Перш ніж ми перейдемо до поселення і розподілу за групами, вам потрібно знати кілька важливих речей…