- Розділ 7 -

Ми вирішуємо піти зараз, поки всі сплять. Ми підходимо до дерев, за якими розташоване наше місто, але ховаємося за деревами. Поліцейських немає. Схоже, або інший виклик, або патрулюють в іншій стороні.

Хай там як, нам треба бути дуже обережними. Ми повільно виходимо з тіні і попрямували до міста через тіні дерев і будинків. Дійшовши до бібліотеки ми причиняємо двері. Там сидить бібліотекарка, але спить. Дін найтихіше ходить, плюс про нього ніхто окрім мами не знає, тому по карту іде він.

Раптом ми з Мією чуємо кроки позаду. Ми спробували сховатися, але я відчуваю, як мене обіймають. Повернувшись бачу маму.

• Серафимо, я так рада тебе бачити. – каже вона з посмішкою дивлячись на мене, відпускаючи.
• І я тебе, мамо. – кажу також посміхаючись.
• А це, мабуть, Мія про яку ти казала.
• Так. – каже подруга червоніючи.
• А де цей ваш Дін?
• У бібліотеці. Нам потрібна карта. – кажу, дивлячись на вхід. Через секунду, там з’явився він. Дін здивовано дивиться на нас. – Все в нормі, це моя мама, вона на нашому боці.
• Добре, приємно познайомитися з вами. Я Дін Діденко.
• І мені.

Вони дивилися декілька хвилин один на одну. Раптом у бібліотеці спрацювала сигналізація. Ми перезирнулися.

З бібліотеки вибігла бібліотекарка. Побачивши нас, вона закричала. До нас почали підходити люди. Ми побігли до лісу, а мама, просто дивилася нам вслід.

Поліцейські зібралися на тому місці, де ми тільки, що стояли. Серце стиснулося від болю, коли я побачила, що поліцейські розпитують маму, але вона збрехала, показуючи в протилежний бік.

На очі накотилися сльози. Якщо поліцейські дізнаються, що вона збрехала, то заарештують її. В цьому буду винна я.

Ми поспішаємо в глиб лісу. Я присідаю біля дерева притулившись спиною до стовбура, обхопив ноги руками. Я не стримуюся і починаю плакати. Боковим зором помічаю, як друзі хочуть мене підтримати, але не знають, що сказати, тому просто стоять.

- Діне, - раптом починає Мія, - коли ти розмовляв з своєю мамою, то казав про якогось «нього». Хто цей «він»?

Дін спочатку не розуміє про що вона, але зрозумівши пояснює:

-  По історії мами раніше існував чоловік на ім’я Аркан Азаров. Раніше зірки і місяць були яскравими і без магії. Але він збожеволів від дослідів, які люди над ним робили. Він

вирішив помститися їм і вистрілив чорним променем у небо, через що небесні тіла стали дуже тьмяними і настав вічний день. Мій далекий родич придумав закляття від вічного дня і використав його. Після цього він прогнав Аркана в найглибшу печеру. Він використав те, що чаклун хоче його вбити.

Він прийшов до нього і почав бігти попутно увертаючись від променів.

Він забіг у печеру, а Аркан за ним. Він вибіг з печери і в останню мить встиг розділити величезний камінь пополам і закрити обидва входи, щоб чаклун не зміг вирватися. Цей камінь був з залізними уламками всередині, тому чаклун не міг би з ним нічого зробити.

Всі думали, що він помер, тому що пройшло століття, а я думав, що це просто вигадка, але сьогодні в небі з’явився його підпис під хрестом.

Я здивовано дивлюся на нього, піднявши червоні від сліз очі.

• А чому ти це не розповів, як тільки прокинувся? – голос був хрипким від сліз.
• Тому що я згадав цю історію лише тоді, коли зустрівся з мамою.
• А ти не знаєш, що за закляття від вічного дня?
• Ні. Воно загубилося дуже давно. – раптом в його очах з’являється розуміння. – Але, можливо, воно є в архівах моєї родини. Після того, як мій родич закрив Аркана, він збудував його глибоко в лісі. Можливо, там є це закляття. Шанси малі, але треба спробувати.
• А де цей ліс?
• Якраз в Багрині.

Ми переглядаємося. Це ще один доказ того, що нам треба туди йти, і навіть Мія, яка до цього була проти не може цього заперечити.

Тепер у нас є карта. Треба йти. Я встаю. Друзі подивилися на мене.

• Нам треба йти. – кажу, простягаючи руку до карти. Але Дін закрив долоню, закриваючи від мене карту. Я здивовано переводжу погляд на нього. – Що таке?
• Ви обидві дуже втомлені. Вам треба поспати. Лягайте, я постережу.
• Але тобі також треба. – кажу дивлячись на нього. – Давайте по черзі стерегти по годині. Спочатку ти. У мене є наручний годинник поставлю таймер на годину, поміняємося. Потім ще через годину Мія, і так по колу.

Друзі погодилися. Дін пішов на варту, а я на годиннику поставила таймер на годину.