- Розділ 4 -

Ми піднімаємося по драбині, що притулена до стовбуру і виходимо на балкончик. Я підходжу до двері і вставляю ключ в отвір, повертаючи його. Чується клацання і ми відкриваємо двері. Дін не збрехав, а навіть применшив.

Будиночок всередині був розміром у 3 поверхи, плюс підвал і горище.

Ми стоїмо в проході з роззявленими ротами. Я приходжу до тями перша, вмикаю світло, і підходжу ближче до середини.       

Ми на першому поверсі. Тут є кухня, диван, крісла, телевізор, приставка. На кухонному столі лежать два телефона і записка з незнайомим почерком, але відразу стає зрозуміло, що це від Діна:

«Ось ваші телефони, знайшов їх перед тим як ви вийшли з лісу. Не хвилюйтеся я нічого не чіпав.

Ваш новий знайомий Д.»

Я посміхаюся, і беру свій, що лежить зліва. Коли вмикаю телефон бачу пропущені від матері. Я довго вагаюся чи передзвонювати, але вирішила, що так треба. На очах з’явилися сльози коли я почула її занепокоєний голос:

• Серафимо, ти де? Як ти? Чому не брала трубку?

Я декілька хвилин мовчу, думаючи, розповідати чи ні. Все ж вирішила розповісти все. Абсолютно все з самого початку.

• Тобто, ви просто довірилися першому кого зустріли? Ти ж розумієш наскільки це безвідповідально?

Я трохи почала дратуватися, але намагаюся голос залишити спокійним.

• Мамо, він нас захистив, після чого сам ледь стояв на ногах. Так, ми йому довіряємо. Якби не він нас уже в живих не було.
• А ти не думаєш, що це дивно, що ні з того ні з сього він вирішив вам допомогти, хоча ви знайомі були лише декілька хвилин?
• Я ж тобі казала, що йому здається, що нам можна довіряти, що ми нормальні, а він таких ще не зустрічав. Можливо, ще через те, що я перша чарівниця, яку він зустрів окрім своєї родини.
• Можливо. Добре, бачу, що сенсу тебе переконувати немає. Просто будь обережною.
• Добре, обіцяю.
• І ще одне. Коли він до вас прийде, подзвони мені я хочу з ним порозмовляти. Ти ж знаєш, я вмію розпізнавати коли людина бреше.
• Добре. Рада була з тобою порозмовляти, бувай.
• Бувай.

Я ще декілька секунд дивлюсь на екран телефона, а потім переводжу погляд на Мію.

Поки я розмовляла по телефону вона також оговталася і почала обдивлятися перший поверх.

Ми вирішуємо піти подивитися, де які кімнати. Тут їх чотири.  Дві спальні і два туалети. В спальнях, також ванні кімнати з туалетами.

Ми вирішуємо піти на другий поверх подивитися, що там є.

Тут бібліотека, розміром на весь поверх. Книжкові полички величезні розміром на весь поверх. Придивившись я помічаю книги про магію, а на книжковому столику лежить записка:

«Можете брати будь-яку книгу яку захочете.»

Я посміхаюся. Дін, не дивлячись на методи, якими його виховували, дуже добрий і милий.

Я хочу взяти одну з книг, але Мія зупиняє сказавши:

• Знаю, що ти хочеш вивчити нові закляття, але давай спочатку подивимося весь будиночок.

Я декілька секунд мовчу, зачаровано дивлячись на бібліотеку, але все ж киваю.

Ми піднімаємося сходами на третій поверх, де розташовані три двері.

В кімнаті справа кімната з гітарою, синтезатором, барабанами, маракасами і фортепіано, а на стінах малюнки райдуги, яка закінчуються балалайкою. Також на стінах висять ноти. Ми перезираємося. Дін виявляється, ще й і музикант.

В кімнаті посередині кімната з столом, полотнами, які заповнювали майже всю кімнату, залишаючи місце, щоб проходити і між собою.

Ми перезираємося. З кожною кімнатою ми дізнаємося про Діна все більше нового.

Ми підходимо до столу, і бачимо на ньому відкритий скетчбук, а в середині були малюнки. Вони дуже реалістичні.

Схоже, він тут бував частіше ніж вдома. Напевне, батьки не підтримують інтереси сина, тому він і влаштував їх тут.

По запиленим сторінкам скетчбука стає зрозуміло, що він вже давно тут не був. Цікаво чому? Можливо батьки стали проти того, щоб він сюди ходив.

В останній кімнаті був стіл, крісло, навушники, комп’ютер мікрофон і папір з текстом для озвучення. Схоже він ще й любить озвучувати.

На горищі невеличка спальня, на даху видніються зірки. Дах був повністю чорний. Відразу видно, що зірки зачакловані: вони дуже сильно сяють,  літають у повітрі, міняються місцями. Це не погано, навіть навпаки, дуже гарно.

Ми спускаємося у підвал. Там розташовані пральні машини та полички з різними рідинами. Коли придивляємося, бачимо, що це зілля. Поличок було чотири.

Нижня повністю заставлена зіллями удачі. Друга знизу - зіллями правди. Друга зверху - зіллями водного дихання. Найвища - зіллями енергії.