2

2

У місцевому пологовому будинку породілля вже добу намагалася народити дитину.

Вона дивилася у вікно, бо саме зараз була перерва між потугами.

- Янгол... - прокоментувала вона побачене.

Щойно на чергування вступила інша лікарка акушер-гінеколог.

- Теодоро Назарівно, треба вже народжувати. Води відійшли добу тому. Для дитини стільки часу без вод погано. Я вам поставлю крапельницю з гормоном окситоцином - і ви народити ще до того, як крапельниця закінчиться.

Поруч стояла медсестра, яка вже встановлювала тримач для крапельниці разом з пляшечкою з ліками.

Медсестра перетягнула руку Теодорі та вколола її, підключаючи до жінки крапельницю.

А потім лікарка та медсестра підготувалися до пологів.

- Тужся. Ні. Не так. Я покладу тобі руку на живіт: ти повинна її штовхати. Ось. Молодець. Голову вже видно. Ще. Ще трохи! Дитина синя. - лікарка передала дитину медичній сестрі. - Зараз вже відійшла. Гарненький хлопчик. Тепер ще тужся. Народжуємо послід.

- Я його назову Серафим на честь янгола, бо янгол приходив перед його народженням. - прошепотіла породілля.

Але медикині подивилися здивовано на Теодору Назарівну та переглянулися між собою, гінеколог доторкнулася до лоба жінки, яка щойно стала матір'ю, та порадила: "Вам треба прийняти ліки від температури, бо у вас висока температура. Зараз поміряємо, яка саме, та введемо у крапельницю одразу тут, не будемо чекати, поки вам стане гірше".

Протертого хлопчика поклали на живіт матері біля самих грудей, з однієї з яких від одразу почав смоктати молозиво (передвісника жіночого молока). Теодора обійняла його вільною від крапельниці рукою, роздивляючись його широкі брови, як у його рідного татка. Очима хлопчик був схожий на матір, як і волоссям, яке вже встигло відрости в утробі жінки.

А саму Теодору обробляли та зашивали її м'які слизові тканини без знеболюючих, щоб зайве потім не потрапило до молока, від чого жінка почала стогнати, хоча усі пологи жодного разу не закричала.

Тим часом у сусідньому місці приземлилася рятувальна капсула Федокії.

Вона побачила печеру та направила свій рятувальний корабель всередину кам'яної глиби, щоб його заховати. Ця брила була занадто непримітною серед лісу, - те, що треба.

Федокія зняла зі себе усе, що могло якось її відрізняти від місцевих, бо зовнішністю вона була абсолютна схожою на земну жінку.

Прикрившись довгим волоссям, затуливши ним великий живіт, вона пішла у напрямку міста, бо геоданими орієнтувалася зсередини, маючи вроджені ці відчуття, якими та чим володів кожен представник її народу.

Федокія вийшла до траси та попрямувала вздовж дороги, розуміючи, що можуть зупинитися і погані люди, які захожуть погратися з такою оголеною привабливою жінкою. Але сподівалася, що все-таки саме добрі землянє помітять її.

Мимо неї проносилися машини, аж поки повільно не загальмувало попереду одне авто, яке вже проїхало повз цієї прибулиці.

- Жіночко! Жіночко! Вас зґвалтували? Ми відвеземо вас до лікарні! - схвильовано прокричала жінка, яка вискочила з переднього пасажирського сидіння. - Так ви вагітна... - Михайло, терміново треба у лікарню! Краще у пологовий!

Жінка накинула свій плащ на Федокію, який якраз підійшов їй по розміру, допомогла дійти до авто та посадила на заднє сидіння ліворуч, бо справа в автомобільному кріслі спав маленький хлопчик.

- Вас зґвалтували? Чому ви одна у лісі? - запитала рятівниця.

- Я не пам'ятаю. Я нічого не пам'ятаю. - відповіла Федокія.

- Ми вас відвеземо до лікарні - а там викличуть поліцію. - повідомив Михайло, який був за кермом. - Все: поїхали.

Авто тронулося з місця. Вони доїхали до найближчого місця для розвороту та розвернулися до міста, де щойно народився Серафім.

- Лікарня у цьому місті ближче до нас, при чому велика, бо розташована в адміністативному центрі області. І головне, там є пологовий. Думаю, нам... вам краще сюди. Щоб одразу перевірити вашу вагітність та найкраще прийняти пологи. - пояснив водій. - Ви трохи потерпіть. Там найкращі лікарі. Моя дружина там народжувала. Два роки тому. Все буде добре.

- Дякую. - промовила Федокія.