Пролог

Пролог

"Немає нічого неможливого" - чула я з одного роману. А чи насправді так? Чи лише хочеться у це вірити, щоб впевнено йти назустріч своїй мрії, щоб знаходити сили іти та врешті врешт бачити у цьому шляху сенс.

Отже, ця книга про неможливе, яке нібито повинно відбутися чи лише може статися, маючи мале-е-еньку вірогідність?

Так і хочеться думати "я зможу", щоб діяти, бо інакше життя остаточно поглинає затемнення.

А якщо я вірю, що зможу, тоді треба точно діяти, кидаючись у свою справу з головою, відкидаючи зайве по сторонах. 

Зможу.

Зможу... Мабуть... І вони - мої герої, зможуть... Мабуть...

Якщо не діяти - нічого і не буде. Все залишиться на своїх місцях. А ці місця такі... непривітні. Вони зовсім не підходять ні до чого.

"Якщо нічого не робити, то й нічого не буде" - повторюю я.

Йди назустріч своїй мрії.

Створюй умови для її здійснення.

Ну все!

Почнемо починати могти...

Розпочинається історія про Серафима та Зоряну...

Серафимами називали в Біблії крилатих янголів. Зараз це ім'я означає "вогненний". А може у наш час хлопець, який володіє цим ім'ям, бути справжнім янголом, про якого ми не знаємо, бо достатньо сліпі через своє буденне життя та зайнятість своїми проблемами? Серафим - справжній янгол, який забув, хто він насправді такий, який народився у звичайній сім'ї та не пам'ятає свого минулого життя до народження серед людей. Бути янголом - нелегка справа, особливо коли в тебе закохується Зоряна - дочка зірки, життя біля якої стало нестерпним, тому дівчинку відправили народжуватися на Землі, - і лише її мати знає цю правду, яка і виховала свою дитину на чужій землі, яка стала їй рідною. Дві різні стихії: янгол та прибулиця зустрілися разом, щоб закохатися один в одного, щоб несумісне стало одним цілим.